Літачки пана Дейнекі
Є в Україні збройові барони дрібніші, ніж власники Fire Point.
Вони користуються своєю вотчиною – підвладною їм силовою структурою, своїми посадовими повноваженнями/можливостями, щоб робити свій маленький "фаєрпойнт". І найзаможніший з них "баронів" – голова ДПСУ генерал-лейтенант Сергій Дейнеко.
Злі язики кажуть, що він став доларовим мільйонером ще до Майдану, коли командував Луганським прикордонним загоном.
Велика війна зробила його "великою людиною", завжди готовою виконати будь-які "делікатні доручення" президента Зеленського, в обмін на власні вседозволеність і безкарність.
Моя фотографія – з далекого 2014 року. Станиця Луганська, листопад. Ми тоді спали не роздягаючись, з повними кишенями патронів. А контрабандист Дейнеко після двох днів показових боїв у червні і домовленості з сепаратистом Болотовим, давно вже покинув Луганську область і пішов на підвищення, щоб у 2019 році очолити Держприкордонслужбу, осідлати потоки, побудувати успішний "бізнес" на війні і встановити в ДПСУ терористичний режим.
Кажуть, що найбільші гроші головний прикордонник заробив на пропуску військовозобов'язаних через кордон. Адвокати Коломойського натякають на якісь астрономічні суми в млрд доларів.
А ось вам тільки один приклад махінацій, мародерства і дій, які можуть бути кваліфіковані за статтею "державна зрада", пана Дейнеко.
В кінці лютого 2024 року генерал Дейнеко запропонував мені, як засновнику успішного підрозділу deep strike, переходити із ЗСУ в ДПСУ.
Дейнеко знав, що ми успішно атакували аеродроми противника, знищили дивізіон С-300, наносили удари по нафтобазах і зосередженню військ, вдарили по московському кремлю в ніч на 3 травня 2023 року.
Пан Дейнеко вмовляв мене три години, розповідаючи, яка у нього класна розвідка – краща ніж у ГУР, яке класне забезпечення автомобілями, спорядженням і вибухівкою, які класні операції він проводить, і наполегливо пропонував перейти із ЗСУ до ДПСУ.
Я не погодився. Однак після зустрічі з Дейнекою нас раптом почали "щемити", говорити, щоб ми здали свої літаки на склад і перенавчилися на коптери... Це був той час, коли Залужного замінили на Сирського, СБС ще не були створені, і все було незрозуміло.
Через два тижні постійного тиску ми погодилися переходити в ДПСУ. Тепер я розумію, що це була "спецоперація з переведення", узгоджена з Сирським.
Пан Дейнеко отримав у своє розпорядження команду deep strike класу "формула один". Навіщо?... Для чого козі баян, а ДПСУ – підрозділ далеких безпілотних атак?...
Вся справа в грошах.
На той момент у пана Дейнеки вже був свій маленький "фаєрпойнт" – виробництво далекобійних дронів і підрозділи, які ці дрони запускали.
Запускати – запускали, але літали ці дрони погано: ввечері їх запускали, вранці їхали збирати впалі. Похвалитися було нічим, важко було обґрунтувати отримання додаткового бюджетного фінансування.
Ось для цього нас і взяли – для використання в якості донора хороших результатів. Це коли влаштовуються так звані "спільні акції" – коли крім нас запускають дрони по однієї і тієї ж цілі інші підрозділи, а наші результати записуються їм.
За розпорядженням Дейнеко ми працювали практично нелегально. Нас, ніби, не існувало.
Виконуючим обов'язки командира підрозділу був призначений "фунт", підполковник, який ніколи не бачив наші дрони, не був на наших базах і ніколи не виїжджав на бойові завдання. Його роль була формальною і контролюючою.
Практично нічого не знало про нас і командування 10 мобільного загону, у складі якого було створено наш підрозділ ДК-8 – їм заборонили бувати на наших базах і якось впливати на нашу бойову роботу.
Всі вказівки ми отримували через першого заступника генерала Дейнека, його офіцера-порученця, і йому ж звітували. Офіційні звіти про свою роботу в Генеральний штаб, як це належить, ми не подавали і не могли подавати – тому що ніхто з нас не командував підрозділом офіційно.
Ось так ми і провоювали півтора року. Генерал Дейнеко крав наші успіхи, щоб обґрунтувати виділення бюджетного фінансування на свої корупційні "проекти", народжені в надрах ДПСУ, а ми тепер не маємо офіційно підтверджених результатів у Генеральному штабі.
Секретність роботи нашого підрозділу була доведена до абсурду для того, щоб ми поменше знали про літачки пана Дейнеки.
Ми знали, що вони погано літають, і пропонували свою допомогу в налаштуванні та модифікації цього мотлоху, але Дейнека на це не погоджувався, боячись, що ми розкриємо його корупційні схеми.
Ми створили для прикриття свого підрозділу під час виконання бойових завдань свою службу радіоелектронної розвідки – пеленгатори, автомобілі, причепи з обладнанням, підготували досвідчених операторів РЕР, і завдяки цьому, а також правильній організації бойової роботи, у нас не було "прильотів" – жодного пораненого, жодного загиблого, ми не втратили жодної одиниці техніки.
Навпаки, наші колеги, які запускали дрони Дейнеки, "ловили прильоти" ворожих ракет і КАБів, тому що їх без прикриття РЕР легко "зрисували" ворожі розвідники, а Дейнеко ніколи не беріг людей, і тому в підрозділах, що запускали дрони Дейнеки, були і вбиті, і поранені, і втрати техніки, і самопідриви.
Ми пропонували свої надійні детонатори. Пропонували допомогу в організації служби РЕР і у виготовленні необхідного обладнання. Однак всі ці пропозиції Дейнеко відхиляв, щоб зберегти свою корупцію в таємниці.
Для чого взагалі потрібні ДПСУ далекобійні дрони?...
Давайте спробуємо відповісти на це питання без урахування фінансової вигоди. Які операції ДПСУ проводить на такій відстані?... Яка у прикордонників розвідка?... Чи є свій аналітичний центр, свій доступ до супутникових знімків?... – Ні.
Як ми переконалися буквально відразу, нічого такого у прикордонників ніколи не було, і супутникові знімки ми або діставали у партнерів (ГУР), або самі купували безпосередньо у провайдерів.
Ну, ок. Давайте уявимо собі, що для чогось Дейнеці все-таки потрібні дрони deep strike, наприклад – він пересунув кордон на 500 км, аж до самої Москви.
Але навіщо робити свої дрони, будувати виробництво, мобілізувати фахівців, розоряючи тим самим цивільні фірми, що розробляють дрони...
Навіщо все це мародерство на інших проектах, це захоплення рабів під прикриттям мобілізації, коли вже є ринок дронів?... Коли можна просто купити вже готові хороші дрони, наприклад, "найкращі" FP-1?...
Погодьтеся, дуже зручно мати своє виробництво дронів з мобілізованими солдатами-працівниками, фактично рабами, які працюють з ранку до вечора без вихідних за 20+ тис. грн під загрозою відправки на фронт, свої фірми-прокладки, що постачають комплектуючі, свої підрозділи, які запускають ці дрони і списують їх за фактом пуску.
Це ідеальний бізнес нашого кишенькового фюрера.
Ніякої конкуренції. Ніяких конкурсів. Ніяких АОЗів, ДОТів. Ніякого навіть "конкурсу американського посольства" – відомої казки Штілермана. Навіщо все це, коли можна просто пиляти бюджетні гроші?
А для того, щоб все це легалізувати, треба мати секретний підрозділ з хорошими результатами, для того щоб ці результати красти і приписувати своїм підрозділам.
Ми були настільки "секретні", а Дейнеці настільки шкода було витрачати на нас гроші, що виділялися на ДПСУ з бюджету, що дрони для нас закуповувалися виключно на гроші фонду united24 через ДССЗЗІ або на гроші мешканців Києва по програмі мерії підтримки військових.
Потім, коли ми з березня 2025 року стали успішно літати на москву і намагатися працювати через Генштаб, тому що розкусили всю цю корупційну схему, пан Дейнеко вирішив від нас позбутися.
Бажання пана Дейнеки збіглося з бажанням великих збройових баронів, адже до Москви не тільки доморощені дрони пана Дейнеко не долітали, але й дрони FP-1 придворної Fire Point – а це вже було "політично неправильно" на тлі того грошового дощу, яким старанно поливають Fire Point.
Нас – наше ефективне добровольче підрозділ – власне і брали в ДПСУ тільки "в тимчасове користування", щоб ми своєю роботою "допомогли стати на ноги" бізнесу Дейнеки.
Вони думали, це буде просто – ліквідувати підрозділ, вибити "свідчення" з військовослужбовців, віддати свідків, які багато знають, на підставі цих свідчень під суд, заховати кінці в тюрмі, і жити в своє задоволення.
Не вийшло. По-перше, ми старанно зберегли всі докази злочинів пана Дейнека. По-друге, мій вихід у публічний простір, дача свідчень НАБУ сплутали всі плани корупціонерів і зрадників. По-третє, часи змінилися і продовжують змінюватися. І тепер уже генерал Дейнеко може опинитися у в'язниці.
Цікаво, що Дейнеко саме ліквідував "підрозділ Касьянова", а не, скажімо, змінив командування, не переозброїв досвідчену, підготовлену команду на свої "перевірені літаки", як він любить говорити. Чому?...
Адже це було б йому вигідно у фінансовому плані: чим більше команд, що запускають його дрони, тим більше грошей можна покласти в кишеню.
Але Дейнека банально злякався. Він прекрасно розумів, що коли наші фахівці побачать його "винаходи", вони будуть істерично сміятися. І вся ця його корупційна deep strike схема з його мотлохом стане всім відома. І тоді доведеться відповідати не тільки за крадіжку бюджетних грошей, але і за ліквідацію ефективного підрозділу під час війни для приховування своєї корупції – а це вже державна зрада.
Втім, над дронами Дейнеки і так сміються всі – і в ГУР, і в СБУ, і в ССО, і в СБС, і навіть в Генеральному штабі.
До речі, Дейнеко намагався навіть продавати свої літачки іншим силовим структурам. За ціною "трохи дешевше за фаєрпойнт", при тому що в порівнянні з цим дейнеківським дивом дрони Fire Point просто топ-продукт.
Всі знають, що цей "маленький" бізнес зарваного Карабаса Барабаса, якому мало доходів від контрабанди і ухилянтів, може зупинити тільки президент.
Проте, бізнес Дейнеки на дронах розвивається. Хазяйновитий малий, він все робить в ДПСУ рабською працею солдатів – починаючи від колючого дроту до фпв- і deep strike дронів. Навіщо з кимось ще ділитися грошима?... Завтра, за прикладом Штілермана, Дейнеко займеться ще й крилатими, і балістичними ракетами, і побудує свій космодром ДПСУ.
Головне, щоб бюджетне фінансування не зупинялося.
При цьому бойові підрозділи на фронті змушені за свій рахунок купувати комплектуючі для ремонту дронів, для їх модифікації, самостійно – за свій рахунок – ремонтувати військові автомобілі, самостійно – за свій рахунок – знаходити і облаштовувати собі хоч якесь житло.
Зароблені Дейнекою гроші не для цього всього.
Я змушений говорити все це публічно, тому що в закритий ГУЛАГ пана Дейнека дуже важко засунути свого носа будь-яким перевіряючим структурам і правоохоронним органам.
Дейнеко у себе в ДПСУ в одній особі і замовник, і виконавець, і покупець, і продавець. Рабовласник, слідчий, суддя і кат в одній особі.
Всі знають, що в ДПСУ можна увійти, але не можна вийти. Вихід з концтабору Дейнеки тільки вперед ногами.
Прошу цю мою замітку розглядати як відкриту заяву про вчинення злочину в Державне бюро розслідувань, НАБУ, Офіс Генерального прокурора, Офіс Президента України, Служба безпеки України, Бюро економічної безпеки. (БЕБ)
Офіційні заяви вже неодноразово написані та подані до цих інстанцій.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
