Командири йдуть у паблік з відчаю
Кащенко та Ширшин публічно, відкрито й відверто розповіли про стан справ у Збройних силах. Насамперед про ставлення до людей.
Журналісти пишуть про штурмові полки. Написав про штурмові полки і Стерненко, що підтверджує чутки про гострий конфлікт між Міністерством оборони та Генеральним штабом.
Якби зараз була справжня свобода слова, свобода преси, як до війни, ми б таких історій почули сотні.
І такі історії – це, можливо, найважливіша причина провалу мобілізації. Тому що люди бачать, що мобілізація починається з насильницької бусифікації і закінчується в штурмових полках, які копіюють тактику російських м'ясних штурмів. Тому бояться йти в армію, хай там що головком говорить про "людське ставлення до солдатів".
Не треба плутати причину зі слідством. Спочатку має бути людське ставлення, грамотні, професійні командири, а потім уже бусифікація, якщо інші засоби переконання не діють. У штурмові полки ніхто не хоче йти – це факт. Тому не хочуть повертатися і СЗЧ-шники, якими теж пріоритетно комплектують ці полки.
Насправді в армії дуже багато гідних командирів. Зараз майже всі вони мовчать. Мовчать, поки не сталося чогось страшного, або поки мають можливість воювати.
І Ширшин, і Кащенко вийшли в ефір, тому що їх усунули від реальної бойової роботи. Для командира, офіцера, патріота під час війни усунення від реальної бойової роботи – найстрашніше покарання. Нічого гіршого немає. І вихід у паблік – це крик відчаю.
Так само і мене, людину, яка здійснювала унікальні операції, зокрема бомбила москву, моїх людей – викинули на смітник, як біовідходи, змусили займатися перекладанням папірців, охороною складів, всякою дурнею.
А потім вони дивуються, що ми виходимо в ефір і говоримо правду.
Ви повні ідіоти, друзі.
Людське ставлення – це не миска супу і статут. Це можливість чесно, професійно захищати свою країну. Це якщо й смерть у бою, то не за чиїсь погони й медалі, а за Україну.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
