Непотрібні солдати нічого не коштують
Чому військовим знову не дали грошей?... Тому що влада їх не боїться.
Не відомо, хто там проводить опитування, які на стіл перших осіб держави кладуть доповіді від "контріків" (контррозвідки) і замполітів (офіцерів з морально-психологічного стану), але влада ставиться до військових як до бусифікованих. Не боїться і не зважає.
Так, вшановують памʼять і встановлюють "днюхи", купують лояльність популярних командирів, або навпаки позбуваються їх, підгодовують деякі елітні підрозділи, а загалом – зневажають, або просто не помічають.
Війна іде вже 12 років, а армія так і не стала елітною частиною суспільства і впливовою державною інституцією.
Не було зроблено нічого, жодних передумов для того, щоб військова служба стала престижною, а офіцерський корпус Збройних сил не тільки воював, а визначав стратегію і тактику опору ворогу.
Солдати і офіцери сьогодні – найбільш безправні громадяни України, фактично раби держави, яка використовує їх до самого кінця, до смерті, і використовує після – в якості безпечних рафінованих героїв для зміцнення своєї влади.
Питання не тільки в тому, що нібито немає грошей на підвищення зарплатні військових, а в тому, що держава, правлячий клас не бачить в цьому ніякого сенсу.
Владі потрібні лояльні поліціянти, слідчі ДБР, СБУ-шники, судді – для того, щоб жорстко припиняти будь-які прояви незадоволення.
Владі потрібні лояльні блогери, журналісти і ЗМІ, щоб впливати на свідомість громадян.
Владі потрібні кешбеки і е-бачки, щоб купувати любов прямо зараз...
А військові їй непотрібні, бо вони безправні, безпорадні і ні на що не впливають. Бо вони на війні.
Так думають нагорі, так пишуть у своїх доповідях контріки і замполіти. І це правда. Не варто розраховувати на "хлопців, які повернуться з фронту і все порішають". Бо якби вони могли хоть щось "порішати", то зробили б це ще вчора, позавчора.
Проте, не варто вважати, що безправне, голодне військо, за яким спостерігають лояльні командири, не скаже своє останнє слово. Одного разу це кинуте всіма військо, може просто нічого не зробити, ні во що не втрутитися, і навіть гучно промовчати, щоб не встати на захист політиканів і мародерів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
