Якою повинна бути мобілізація
Про мобілізацію
Пару днів тому, напередодні масованого удару по Києву, сталися масові заворушення на Троєщині, де місцеві мешканці намагалися відбити мобілізованого. І якби не чергова нічна атака, ця подія могла стати темою номер один наступного дня.
І ще стане. Не має ніякого сумніву, бо така логіка розвитку подій, що на нас очікують і масові протести, і бійки, і, не дай Боже, силовий спротив мобілізації.
Люди не хочуть іти до війська. При всьому тому я впевнений, що якщо повториться історія, і ворог знову спробує взяти Київ "за три дня", то ти ж самі громадяни, які зараз ховаються від мобілізації і бʼються з ТЦК, візьмуть до рук зброю і будуть захищати свою "Трою" (Троєщину) без мобілізації, "сотки на місяць" і компенсації за смерть.
Люди не хочуть іти до війська, тому що, по-перше, не розуміють цілей війни, які постійно змінюються – від необхідності протриматися в 2022 до повної перемоги в 2023, з подальшими незрозумілими "формулами миру".
За що ми воюємо? – питають люди. Щоб втримати Донбас?... Повернути Крим?... Вийти на кордони 1991 року?... Чи може бути закінчення війни вже восени, про що говорить президент?... Навіщо тоді іти до війська?...
І це дійсно ключові питання. Бо з нашої війни зникла ідеологія. Так, ми воюємо за Україну, це національно-визвольна війна, яка іде століттями. Але навіть пасіонарії і націоналісти почали сумніватися в реальних цілях війни, не своїх, а вищого військово-політичного керівництва. Бо цілі ці постійно змінюються.
Не спираючись на робочу, зрозумілу ідеологію, неможливо проводити добровільну мобілізацію. Ту саму добровільну, яка була у нас на початку війни, в 2022-2023 роках, в Німеччині до самого краху нацистського режиму, в Британії на початку Першої світової війни, коли бажаючих воювати було більше, ніж гвинтівок.
Ми, безумовно, всі за Україну. Ну, майже всі. Проте, хтось за Україну більше за інших – у кого є гроші, звʼязки і влада, і тому вони ніколи не підуть воювати, а безправних, нікому невідомих, тих, хто без грошей на вулицях відловлює ТЦК, і наявність цієї кричущої несправедливості аж ніяк не сприяє мобілізації.
Люди не їдуть до війська, бо мобілізація несправедлива.
Мобілізація забирає випадкових людей, кому "не пощастило", в кого немає броні, і кого зловили, – тому люди ховаються, і це природньо, бо не хочуть бути "крайніми".
Якби мобілізація була "для всіх" – з чисельними публічно відомими прикладами добровільної мобілізації високопосадовців, бізнесменів, політиків, членів їх сімей, якби вона була "за жеребом", як в Штатах, коли сліпа доля вирішує, кому іти воювати, а не люди в балаклавах на вулицях, – це одразу би зняло напругу, і ніхто б вже не ховався.
Люди не хочуть іти до війська тому що бояться поганих командирів, мʼясних штурмів, ставлення до військовослужбовців, як до рабів. Люди мають рацію – таких командирів багато, безглуздих наказів багато, а життя військових інколи нічого не варто. І для виправлення ситуації майже нічого не робиться, крім пустих обіцянок і піару в мережі.
Люди не хочуть іти до війська через приниження в ТЦК, на ВЛК, на збірно-розподільчому пункті, коли в бусифікованих забирають телефони, бʼють, нікуди не випускають, везуть як худобу, під конвоєм на БЗВП, і там для дорослих, дотепер самостійних, досвідчених, зрілих людей життя починається спочатку. Це все нерідко відбувається незаконно, навіть в кримінальний спосіб, і аж ніяк не стимулює людей мобілізуватися.
Люди не хочуть іти до війська через гроші. В Києві зараз нормальна зарплата 40-50 тис, мобілізований одразу "падає" до двадцяти (зараз обіцяють на десятку більше), ще на БЗВП, а його родина може просто опинитися за межею виживання, бо якщо малі діти, дружина не працює, оренда квартири 10-20 тис, то що далі?...
Наш ворог набирає контрактників в першу чергу тому, що дає високі "підйомні" виплати на момент підписання контракту і високі зарплати. Якби в нас при мобілізації платили, хоча б, 100 тис, а базова зарплата була б не менше 50 тис, це зняло б багато болючих питань, і навіть добровольців побільшало. Бо це вже конкурентні умови праці, і підтримка родини.
Де взяти гроші?...
По-перше, треба менше красти. Щоб менше крали, треба підтримувати антикорупційні органи, реформу прокуратури, ДБР, поліції – це важливі, базові речі.
По-друге, багаті, ті, хто ніколи не підуть воювати, повинні платити більше – саме на зарплати військових, в спеціальний фонд.
В роки Другої світової війни британські багатії, буржуа і аристократія сплачували спеціальний податок на розкіш, а уряд реквізував золоті злитки, іноземну валюту, цінні папери на потреби армії.
Багато грошей може дати наш оборонно-промисловий комплекс, який купається в надприбутках. Не всі, але обрані, наближені до влади компанії, точно. Захід не фінансує нашу армію напряму, але дає гроші на виробництво зброї, і через спеціальний патріотичний податок на прибутки і високі зарплати працівників ОПК можна значно поліпшити фінансове становище наших бійців.
Це було б справедливо, бо не повинно бути великої різниці між зарплатами інженерів, майстрів, конструкторів, операторів БПЛА, якім "пощастило" потрапити до війська, і доходами заброньованих тих же самих інженерів, майстрів, конструкторів, операторів БПЛА, які проживають своє краще життя в тилу.
Справедлива мобілізація, без бусифікації, знущань, принижень, з нормальними, конкурентними зарплатами військових, з високими одноразовими виплатами, з розумними контрактами – може, навіть, короткими, на півроку-рік, приведе до того, що люди перестануть ховатися, зможуть планувати своє життя, хтось піде до війська добровільно, і соціальна напруга спаде.
До речі, від цього економіка тільки виграє, а бюджет отримає додаткові гроші, бо зараз велика кількість військовозобовʼязаних працює без оформлення, не сплачує податки.
Відмова від примусової мобілізації повинна бути посилена кримінальною відповідальністю за злісне ухиляння. Ухилянтами повинні займатися поліція і суд. Категорично не хочеш служити?... – Отримуєш реальний термін.
Засудженні повинні відбувати покарання поблизу від фронту, займаючись будівництвом укріплень, підземних укриттів, облаштуванням життєдіяльності наших військ, відбудовою пошкодженої інфраструктури. Потрібно надати таким засудженим можливість перейти до війська зі скасуванням судимості.
Сьогодні примусова репресивна мобілізація нагадує полоскання хворого зуба теплою водою – можна відчути тимчасове полегшення, але становище стає тільки гіршім. Влада боїться відмовитися від протизаконного примусу, але примус стає все менш ефективним і більш загрозливим для держави.
Треба щось робити, щось змінювати, інакше така мобілізація стане загрозою для держави і країни.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
