В нас з поляками один ворог і спільне майбутнє

В славетному місті Дубно, де я народився, в хаті моїх бабусі і дідуся, на горищі, поруч з запасами борошна і цукру, – бо переживши радянське вторгнення, репресії, страшну війну, вони завжди готувалися до найгіршого, – на тому самому горищі старої хати дбайливо зберігався скарб – старі фотографії тридцятих років, на яких моя люба бабуся в хутряному пальті і поважний дідусь в шикардосовському костюмі в компанії українських мешканців, польських офіцерів, українських і польських митців і бізнесменів.

Мій дід був інженером, це я спадкував від нього, і навіть без фундаментальної освіти він міг скласти чудову піч, побудувати міцний міст, спроектувати і побудувати молокозавод і мʼясокомбінат.

А ще на горищі були невідомо як збережені польський буквар – чудовий, розмальований підручник, від якого я був в захваті, польські і українські книги, видані у Польщі тридцятих років. Я читав їх потайки, і розумів без перекладу.

До чого ця вся моя розповідь?... – Будь-яки свари між нами і поляками тільки на користь нашому спільному ворогу.

Я з задоволенням подарую президенту Польщі свій орден, який отримав ще влітку 2014 року від Порошенка за нібито "вагомий вклад" (в дійсності дуже скромний) в протидію російській агресії, тільки б не зіпсувалися стосунки між українцями і поляками. Бо в нас один ворог і спільне майбутнє.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.