Ігор Луценко – совість і честь нашої епохи
Ігор Луценко завжди був моїм героєм.
Ми познайомилися на Майдані, він про це не памʼятає, бо це для нього була дрібниця, ввечері першого грудня 2013 року, коли величезний натовп вже розійшовся, бійки закінчились, людей було мало, було трохи ніяково, але на бетонній огорожі виходу з метро стояв Ігор Луценко в лижному костюмі і мотоциклетному шлемі. Стояв, і своїм гордим поглядом кидав виклик адміністрації президента. Я спитав його, що будемо робити далі, він на якусь мить перевів погляд на мене, звичайного смертного, і вимовив історичне "Стоятимемо".
Ми завжди були з різних світів. Після Майдану він пішов в депутати, я поїхав на схід. Я робив дрони, він розповідав як це класно. Ми воювали, він з Берлінською робив селфі. Я не знаю, де і як їх звела доля, але Ігор навічно став вірним і відданим.
Десь взимку 2022-2023-го я запропонував Ігорю приєднатися до нашої команди в ГУР. Ми тоді вже розробили першу версію нашого "Списа", і виконали кілька успішних місій deep strike.
Ігор зараз жаліється, що його одразу відправили налаштовувати літаки для чергової місії, мовляв це була "експлуатація". Коли я йому нагадав, що навіть ті літаки були ще "волонтерські" – зроблені нами за кошти моєї родини і моїх друзів, він на повному серйозі заявив, що треба повести аудит – перевірити, як ми витрачали свої гроші?... Чи не вкрали ми їх?...
Сміх сміхом, але зараз ДБР саме тим і займається, завдяки, в тому числі, Ігорю Луценко.
Проте, в ті далекі героїчні часи ми були майже друзями. Много говорили на історичні теми і про політику.
Швидко зʼясувалося, що в техніці Ігор нічого не тямить, тому він був у нас "аналітиком", а на бойових виїздах виконував обовʼязки водія і охоронця.
Але і тут "не все було однозначно", бо Ігор відрізнявся фантастичною невитривалістю, і під час наших виснажливих операцій просто засинав за кермом, або десь в лісі. Одного разу в прифронтовому селі я його залишив вранці (ніч їхали) під сільмагом, а сам пішов на розвідку. Коли повернувся за пару годин, Ігор спав на ступеньках магазину, поруч лежав автомат, а місцеві через нього просто переступали.
Ігор ніколи не був військовим, його світ – це світ яскравих промов, презентацій, зустрічей, інтервʼю, смачної їжі і довготривалого здорового сну. Він товаришував, напевно, зі всіма міністрами, політиками, депутатами, і верхівкою Генерального штабу. В доступі до бомонду йому не було рівних серед нас.
На початку 2024 року наші путі розійшлися. Але ми час від часу списувалися або зідзвонювалися, і я вважав його побратимом.
Як раптом він вилив на мене купу лайна і брехні, дивовижно схожої з тим лайном і тою брехнею, що вперше запустив в мережу горезвісний "журналіст" Володимир Бойко ще 2 жовтня 2025 – в той день я свідчив НАБУ, і в той же день ліквідували наш підрозділ.
Потім це лайно розмазала по всіх ефірах Марія Берлінська і Ігор Луценко.
Причому Луценко "розповідає" про події, до яких він ніяк не міг бути залучений – про створення літака, про розвиток і ліквідацію підрозділу – що трапилось через півтора роки після нього.
Несподівано Ігор Луценко, з яким я мав за честь бути разом на Майдані, з яким проводив круті військові операції, став жупелом влади, якій перетворив життя моєї родини, моїх побратимів на суцільний жах.
Це прикро, безумовно. Це якесь божевілля. В це важко повірити. Але це ще не вся історія.
Днями Ігор Луценко публічно повідомив, що написав скарги на суддю Лариса Гольник. І ці скарги майже ті самі, якими постійно бомбардує Вищу раду правосуддя "журналіст" Бойко, який люто ненавидить суддю Гольник.
Сумно, але, здається, Ігор Луценко остаточно втратив свою субʼєктність.
Про хворобливу психологічну залежність від Берлінської я знав і раніше, і навіть прикривав його дупу, коли він поїхав за Машою на трагічну подію в Чернігові, і ледве там не загинув.
Але все вказує на те, що є прямої звʼязок між Бойко і Луценком. Бойко отримує "інсайдерську" інформацію про мене від Луценка для своїх пасквілів, а Луценко допомагає Бойко розправитися з Гольник.
Єрмак, нібито пішов, а клоуни залишились. І це зовсім не смішна вистава.
-
Фото – 27 серпня 2023 року. Їдемо бомбити Ту-22М3
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
