8 липня 2026, 19:25

ДБР наїхало на виробника дронів. Що сталося?

Історія з "Бабелем", Бабенко, Viriy Industries і обшуками ДБР – вона, безумовно, погана, тривожна, дика, і в той же час позитивна.

По-перше, почалася ця історія в публічній площині з журналістського розслідування, яке "підсвітило" болючу тему безправʼя військових в деяких підрозділах ЗСУ. І це дуже важливо, незалежно від того, хто власник "Бабеля", і хто, для чого "замовив" цей матеріал.

В наш військовий час писати про катування і вбивства у діючій армії вкрай небезпечно. Про це всі знають і мовчать. Тому дехто вважає, що стаття в "Бабелі" могла зʼявитися тільки після зміни власника видання, і що, можливо, саме для того Бабенко і став інвестором.

Якщо це правда, то Бабенко не міг не враховувати ризиків конфронтації з улюбленим підрозділом Сирського. І це може бути свідомим кроком в намаганні МО навести лад і з дотриманням прав людини в ЗСУ, і в намаганні послабити позиції главкома в підкилимної апаратної боротьбі. Це тільки припущення різних інсайдерів, але головне те, що про кричущі проблеми стали говорити вголос. І це, можливо, врятувало декому життя.

Безумовно, "Вирій" – крупний гравець на ринку БПЛА, і знаходиться у сфері уваги Федорова. Наїзд на одного з ключових постачальників не міг пройти непоміченим, і ми побачили як радники міністра неофіційно зафіксували офіційну позицію – повну підтримку виробника.

На жаль, так само ефективно МО не працює по відношенню до малих виробників, які часто стають жертвою нечесної конкуренції і рейдерства.

Але питання в іншому. Що б було, як би Бабель написав чесний матеріал про Fire Point?... Сьогодні б вже не було ані Бабеля, ані Вирія, ані Бабенко на свободі, ані Федорова на посаді міністра оборони. Ви, напевно, здогадуєтесь, чому...

Сьогодні Бабель виграв. Бабенко виграв. Вирій виграв – найближчим часом ніхто не буде їх чіпати. Федоров виграв – суспільна думка однозначно на боці тих, хто бореться за права мобілізованих військовослужбовців. Суспільство виграло, засудивши замовні дії ДБР.

Проте, що буде завтра, коли многомільярдні апетити акціонерів кооперативу "Династія" поставлять під удар політичне майбутнє младореформаторів, і зокрема Федорова, і, можливо, цивілізоване майбутнє всієї України – не знає ніхто. Занадто великі гроші і занадто велика влада на кону.

Навряд чи хтось про це колись чесно напише. Якщо є бажаючи ризикнути (немає) – можу розповісти.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як нам не програти війну – 4 частина

Скажу крамольну річ: ми самі розширили лінію фронту своїми походами в Бєлгородську область, Курською операцією, деякими ефектними і ефективними, зухвалими атаками...

Як не програти війну – 3 частина

Як нам виграти або не програти війну? – Частина третя. Друга – там де йшлося про фортецю Бахмут, про Великий контрнаступ, походи на Белгород і Курську операцію – видалена цензурою...

Як не програти війну – 1 частина

Згідно з опитуванням КМІС, більше 80% українців вірять, що Україна переможе у війні з росією, і тільки 3% вважають, що переможе росія. Чудово! Але черг в війсккомати (ТЦК) немає...

Репресії проти "картонок" можуть привести до катастрофічних наслідків

Кажуть, почалися репресії проти "картонок". Дехто переймається, що буде з протестами і з протестувальниками. А я хвилююся за владу. Забагато помилок, відвертих порушень законів і зухвалого нехтування Конституцією...

Про "експертів" на ринку дронів

Почалася нова хвиля відбілювання продуктів Fire Point по ціні і за інших параметрів. Після "скандального" посту Ніколова – якій владі і Штілерману варто б було просто не помітити – дешевше б вийшло, – навіть "Оборонка" з УП щось написала, і це мене дивує більше, ніж безкінечні інтервʼю Штілермана...

Ідеальний міністр оборони

Свідок перемоги Якось зайшовши у справах в місцеву адміністрацію, і скромно присівши на жорсткій лавці в очікуванні державницького рішення, я став свідком перемоги – по коридору широкою впевненою ходою рушив молодий хлопець років 45-ти (у нас молодших майже і немає) у військовому пікселі з тактичним рюкзаком за плечима, – він без стуку заходив в шкіряні кабінети і громовим голосом вітав переляканих чиновників і чиновниць з перемогою...