Ідеальний міністр оборони
Свідок перемоги
Якось зайшовши у справах в місцеву адміністрацію, і скромно присівши на жорсткій лавці в очікуванні державницького рішення, я став свідком перемоги – по коридору широкою впевненою ходою рушив молодий хлопець років 45-ти (у нас молодших майже і немає) у військовому пікселі з тактичним рюкзаком за плечима, – він без стуку заходив в шкіряні кабінети і громовим голосом вітав переляканих чиновників і чиновниць з перемогою. Він обіймав присутніх в коридорі і розповідав, як наші "далекобійні санкції" сьогодні вранці разху@рили москву; докладно, але упівголоса, бо це військова таємниця, розкривав характеристики нових ракет і антибалістики; показував на телефоні портрет Штілермана і кричав "Слава Ісусу Христу!", а на дверях в чоловічий туалет написав жирним густим маркером ФЕДОРОВ, на дверях в жіночій – ШАБУНІН. Він влаштував натуральний гармидер, наостанок розцілував дівчину в поліцейській формі, яка намагалася заступити йому дорогу, і пішов пішки на наступний поверх державної установи. Люди в нашому коридорі заспокоїлись, чиновники знову поховалися в своїх шкіряних кабінетах, а зграйка пенсіонерів, яка знає все краще за СБУ, розповіла, що хлопець кожен день приходить вітати всіх з перемогою, що в нього ПТСР, шо він вечорами дивиться телемарафон, ночами слухає "Голос Америки", а зранку штурмує ТЦК, але навіть "до Сирського" його не беруть – занадто сміливий... Я подумав – нам би такого на міністра оборони! Гірше не буде))
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
