Грузинські уроки для України
На прохання журналістів газети "День" поділився своїми враженнями від поїздки в Грузію. Думаю, що це буде цікаво й для читачів мого блогу на УП.
Українські політики часто говорять, що для проведення реформ потрібно багато часу. Мовляв, ми не здатні за 20 років зробити те, чого Європа досягала століттями. Однак хіба можна такою фразою виправдати свою бездіяльність? Особливо, коли перед очима стоїть приклад країни, яка за досить короткий час зробила кардинальний ривок у своєму розвитку – Грузії.
Разом з однопартійцями ми повернулися з цієї країни близько тижня тому, але я досі знаходжуся під враженням від побаченого. Це і подив, і захоплення, легка заздрість та сум від того, що свій шанс Україна досі не використала, хоча стартові умови у нас були навіть кращі. Та поки влада весь свій запал і сили направляє на репресії проти опозиції, а не на реформи, поки українські політики з'ясовують взаємини і щодня віддаляють Україну від ЄС, грузини просто працюють. І отримують достойні результати.
Останній раз я був у Грузії п'ять років тому, і добре знаю, в якому складному стані знаходилася країна. На початку 90-х Тбілісі нагадувало бідного родича: економіка практично перестала працювати, переважна більшість людей жили у злиднях, країну роз'їдали безробіття, корупція та хабарництво. Додайте до цього потужну організовану злочинність, постійні зовнішні та внутрішні конфлікти, й стане зрозуміло, чому навіть у центрі Тбілісі люди обігрівали свої квартири "буржуйками" на дровах.
Але все це лишилося в минулому – сьогодні Грузія стала фактично синонімом слова "реформи" на пострадянському просторі. Й головне, що відбуваються вони не на папері, а в реальності. У цьому я пересвідчився особисто, адже за два дні ми проїхали ледь не половину країни – Батумі, Кутаїсі, Горі, Тбілісі... І всюди бачили кардинальні зміни.
Важливий факт: прилетіли ми на запрошення опозиційної Християнсько-демократичної партії, однак зустрітися з командою партії "УДАР" виявили бажання й представники влади – мери міст, заступник міністра оборони, міністр внутрішніх справ і навіть Президент Грузії Міхеїл Саакашвілі, який особисто провів екскурсію по Батумі. Хіба можлива така ситуація в сучасній Україні, де лідерів опозиційних партій фізично знищують у в'язницях, а президент не веде діалогу з демократичними партіями?
До речі, у Батумі ми пересувалися містом на електромобілі, подібному до тих, які скоро почнуть збирати в Грузії. Відповідний контракт уже підписано і найближчим часом не лише в Батумі, але й у інших містах їздитимуть екологічно чисті таксі. В цьому контексті маю провести ще одну паралель: "знаменита" електричка, що мала б зв'язати аеропорт в Борисполі з Києвом ще до Євро -2012, якось сором'язливо забулася владою...
В Батумі ж екологічний транспорт, який ще вчора здавався нездійсненною мрією, сьогодні стає реальністю. Як і збирання перших грузинських літаків – на одному з них Саакашвілі пообіцяв прилетіти до Кутаїсі уже 26 травня, коли Грузія святкуватиме День Незалежності, й особисто відкрити нові будівлі Уряду та Парламенту. Саме в Кутаїсі, а не в Тбілісі, відтепер працюватимуть чиновники та депутати.
Важливо, що грузинська влада приділяє серйозну увагу розвитку регіонів та місцевого самоврядування. Адже, як сказав мер Тбілісі Гігі Угулава, зміни на місцевому рівні дають чудовий старт для загальнонаціональних реформ. І головне, що ці реформи відчувають люди.
Українці, котрі звиклі до постійного оббивання порогів, аби отримати якусь довідку з БТІ, були б дуже здивовані, якби дізналися, що в батумському Будинку юстиції надають близько 250 (!) послуг. Оформлюють будь-які документи – від реєстрації підприємства до заміни паспорта чи купівлі нерухомості. І все це швидко, без черг та хабарів. А для реєстрації чи оформлення купівлі-продажу авто, отримання водійських прав або автомобільних номерів у сервісному центрі МВС Грузії потрібно лише... півгодини.
Значно спростили в Грузії й умови для ведення чесного та прозорого бізнесу. Так, якщо раніше існувало понад 900 усіляких ліцензій, то тепер їх біля 150. А замість 20 різноманітних податків залишилося 4.
Такі приклади говорять про результати реформ не менше, аніж рівень ВВП, статистичні дані та міжнародні рейтинги. Хоча й вони для Грузії досить оптимістичні. Зокрема, в рейтингу Світового банку щодо легкості ведення бізнесу країна піднялась зі 150-го на 11 місце, а по індексу економічної свободи займає 29 рядок. Для прикладу – в України 152 та 164 місця відповідно.
Звичайно, грузинам іще дуже далеко до вирішення усіх проблем, і в країні є значна кількість незадоволених громадян. Рівень безробіття залишається досить високим, та й розміри заробітних плат та пенсій аж ніяк не європейські. Але Грузія вперто йде до своєї мети – долає труднощі, пишається нинішніми здобутками і вірить у перспективу. За словами Міхеїла Саакашвілі, в країні за два останніх роки відбулася справжня ментальна революція – в свідомості людей змінилося ставлення до багатьох звичних раніше речей: корупції, бюрократичної тяганини, роботи поліції та органів влади. Але головне – Грузія не зупиняється на досягнутому. Як додав міністр внутрішніх справ Вано Мерабішвілі, реформи ніколи не закінчуються, тому й розслаблятися не можна.
Це – абсолютно правильний підхід, якому маємо повчитися і ми. Адже наша влада "розслабилася" настільки, що коли й "здійснює" якість реформи, то вони призводять лише до погіршення ситуації: чого варті податковий майдан, акції протесту пенсіонерів та голодування чорнобильців. Як наслідок, рівень життя в Україні падає з кожним роком, а сама держава стає все більш непривабливою для зовнішнього світу.
Але, як показує досвід Грузії, навіть із такої прірви можна вибратися. Потрібно лише бажання та політична воля влади, яка готова починати реформи з себе. Та щоб грузинський рецепт спрацював в Україні, нам потрібно зробити перший крок – змінити саму владу.
Віталій Кличко, спеціально для газети "День"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
