Подарунок Кремлю
Янукович веде Україну до російської одномовності
В інтерв'ю "ІТАР-ТАРС" Президент Янукович заявив, що Україна найближчим часом прийме закон про дві державні мови – російську та українську. Зазіхання на статус української мови як єдиної державної загрожує послабленням України як держави та посиленням регіонального сепаратизму, яким диригуватимуть з Кремля.
Носії російської мови є найбільш численними в Україні через століття імперської політики русифікації етнічних українців, тому надання державного статусу російській мові завдасть непоправного удару і по українській мові, і по українській державності. 20 років незалежності Росія використовує тему мови як зброю проти України, яка виникла на основі права нації на самовизначення. Росія намагається реалізувати свою геополітичну стратегію відновлення колишнього СРСР та відірвати Україну від Європи. "Мовна" ініціатива Януковича означатиме одне – Україна рухатиметься до формальної двомовності, яка поступово має відновити домінування єдиного російського простору в Україні, як за радянських часів. Тобто українців намагаються спрямувати у російську одномовність, бо той, хто розмовляє російською, не хоче знати української.
Це мрія Кремля – загнати українську мову у суто побутовий вжиток, як за часів Валуєвського та Емського указів, які призвели до її витіснення з "високих" сфер – науки, культури, освіти. Крім того, Росія мріє про штучну консервацію мовної ситуації в зросійщених східних та південних регіонах України, щоб зберегти "мовний" грунт для регіонального сепаратизму. Верховний комісар ОБСЄ загострив увагу на "втраті історичної рідної мови, мовній русифікації багатьох неросіян, домінуванні російської мови у ряді регіонів України через пригнічення неросійських мов органами радянської влади".
А чи потрібний Україні регіональний сепаратизм за мовною ознакою сьогодні чи в майбутньому? Слід пам'ятати, що мова – то останній рубіж, перейшовши який ми можемо не повернутися до єдиної державності з єдиною територією. А держава – то святая святих, й гарант Конституції має розуміти це, як ніхто інший. Без національної мови немає державного суверенітету, бо мова є тим кордоном, який захищає самобутність народу та гарантує йому власний шлях історичного розвитку. Державність країн ЄС спирається саме на національні етноси з тисячолітньою історією, й саме цим Європа відрізняється від США, Австралії чи інших країн "нового світу", де нації фактично тільки формуються. Україна, яка проголосила про інтеграцію в Європейський Союз, просто не має інших варіантів розвитку, крім національної державності. Україна не впишеться з політикою російської одномовності, яку їй нав'язують, у сучасну європейську політику.
Мова – економічна категорія. Оскільки українська влада всі 20 років незалежності не відділяє себе ментально від російської, а також російського економічного та політичного інтересу, українські кошти працюють на російську економіку. Це і дармове перебування ЧФ РФ у Криму, і багаторічні борги Росії по вкладах в "Ощадбанку СРСР" та активах Радянського Союзу. Водночас Україна оплачує двомовність мільярдними бюджетними дотаціями за транзит російського газу в ЄС тощо. Саме через зросійщення та комплекс меншовартості всі без виключення уряди замість політики "виробляй та купуй українське!" душать вільне підприємництво та відкривають кордони для імпорту, – переважно російського сурогату. Де-факто така політика влади призвела до втрати українського інформаційного простору, посилення впливу Кремля, а також спроб знищення української освіти під керівництвом малороса Табачника.
Десята стаття Конституції визначає українську мову як єдину державну. Президент, парламентська більшість та уряд мають облаштовувати державу у відповідності з конституційними процедурами, – тобто запроваджувати другу державну не окремим законом, як пообіцяв Москві Янукович, а шляхом голосування 300 голосами поправок до Конституції. На сьогодні у Верховній Раді не набереться така кількість кремлівських запроданців, у яких піднялася б рука на вбивство рідної мови та української державності. Хотів би також нагадати можновладцям, що народ може довго терпіти матеріальні утиски, але історія соціальних вибухів за царських часів засвідчує, що відбувається, коли у народу забирають право на національну мову та національну ідентифікацію.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
