УСЕ МОГЛО Б СКЛАСТИСЯ ІНАКШЕ... До 10-ї річниці загибелі Вячеслава Чорновола
Вячеслав Чорновіл завжди шкодував, що після здобуття незалежності та президентських виборів 1991 року він не взяв курс на проведення дострокових парламентських виборів і здобуття демократичними силами більшості у Верховній Раді. Тоді все могло б піти інакше -
Україна отримала б шанс попрямувати таким шляхом, яким пішли сусіди з колишнього соцтабору. Мати справжню демократичну більшість у парламенті. Провести люстрацію, декомунізацію і деКГБізацію держави. Розпочати системні зміни, реформувати політичний і економічний устрої. Проте – не судилося.
Тоді, 1991 року, на референдумі 90,32 % громадян України проголосувало за незалежність. Водночас Вячеслав Чорновіл як кандидат у президенти набрав близько 24%, а Леонід Кравчук – 62%.
Якби після виникнення сучасної української держави відразу було проведено вибори до парламенту вже незалежної України, то цілком очевидно, що демократична опозиція здобула б на них більшість. Аргументом проти такого сценарію було те, що комуністи чинитимуть шалений опір, що вони керують економікою, армією, спецслужбами і не віддадуть владу. Що це призведе до тяжких наслідків, великого протистояння і кровопролиття...
Отже, був вибраний сучасний український шлях розвитку держави. Його можна охарактеризувати як мінімальні реформи взамін на стабільність. І саме в такий спосіб Україна розвивається й досі.
Компартноменклатура, яка становила більшість у всіх структурах управління державою, так і залишалася при владі. Вона здебільшого й не покидала своїх кабінетів. Щоправда, відбулися певні метаморфози: з'явились олігархи, величезна частина держави приватизована, розікрадена...
Я особисто не сумніваюся в тому, що 10 років тому було здійснено вбивство В'ячеслава Чорновола. Одним із аргументів є те, що міністр внутрішніх справ Ю. Кравченко рано-вранці після аварії – ще коли слідство фактично не починалося – оголосив, нібито Вячеслав Чорновіл загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Тобто офіцери, які проводили слідчі дії, вже знали позицію свого шефа. Вони були поставлені в однозначні умови: адже керівництво дало вказівку щодо результату...
З Чорноволом я бачився незадовго до його загибелі, коли приніс йому результати опитування громадської думки, де за кандидата від Народного руху Геннадія Удовенка планувало проголосувати 5% виборців. Таким чином, на той час Рух мав значну електоральну підтримку й міг впливати на події в Україні.
Але все-таки 5 відсотків – не 55 і навіть не 25. Кому ж міг так заважати Вячеслав Чорновіл?
Річ у тім, що якби 1999 року кандидатом на пост президента став ВІН, то, найімовірніше, в другому турі Кучмі протистояв би рухівець Чорновіл (зовсім не комуніст Симоненко!). І тоді народові довелося б не гадати, яке з двох зол менше, а обирати, на противагу позавчорашньому дню, корупції, злодійству, – європейську перспективу України, реальну демократію, цивілізований ринок і справжню духовність...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
