Держава інвалід
Останнього тижня Україна отримала дві світового рівня перемоги.
Перемога перша – на паралімпіаді в Лондоні 155 українських паралімпійці обійняли у командному заліку неофіційне четверте місце. Участь в цих іграх взяли 4200 атлети зі 166 країн.
За повідомленням Національного комітету спорту інвалідів України, наші спортсмени вибороли 84 медалі, в тому числі 32 золоті, 24 срібних та 28 бронзових нагород. Для порівняння: перше місце зайняла збірна Китаю (231 медаль, в т.ч. 91 "золото", 71 "срібло", 65 "бронз"; друге – Росія (102, в т.ч. 36/38/28), третє – Велика Британія (120, в т.ч. 34/43/43 бронзових).
"Досягти такого тріумфального успіху- підкреслила прес-служба НКСІУ, - було нелегко: адже у всіх, без виключення, видах спорту спортивні досягнення паралімпійців значно зросли. Досить часто бронзові нагороди наших спортсменів, а то й, навіть, четверті місця, прирівнюються до найвищих досягнень попередніх Ігор". Кращими серед кращих стали Прологаєва Наталя (3 золотих та 1 срібна нагорода у плаванні), Веракса Максим (3 золотих та 1 бронзова нагорода у плаванні), Богодайко Євгеній (2 золоті та 2 срібні нагороди у плаванні), Павлик Роман (2 золоті та 2 срібні нагороди у легкій атлетиці), Царук Юрій (2 золоті нагороди у легкій атлетиці), Дементьєв Єгор (2 золоті нагороди у велоспорті). Всього отримали золоті нагороди 22спортсмени.
Українські паралімпійці знову перемогли. Перемогли попри багаторічну послідовну державну політику ігнорування самого факту їх існування. Перемогли попри тотальну байдужість суспільства до їх проблем.
Перемога друга – бліц-кріг у Москві. Віталій Кличко за 10 хвилин"розібрався" з черговим претендентом на його місце кращого в світі за версією WBC.
Як і у випадку із паралімпійцями, Українська держава пальцем об палець не вдарила для сприяння успіху Віталя. Якраз навпаки – робить вона все можливе та неможливе для того, аби остаточно зруйнувати спорт в країні взагалі, дитячий – насамперед. За доказами далеко ходити не треба – досить лише зазирнути через вікна наших осель, аби побачити зруйновані дитячі та спортивні майданчики, які окупували бомжі та підлітки із пляшками пива та пачками цигарок.
Моїм дітям дуже не сподобались Сполучені Штати Америки. На запитання "чому?" обидва сказали: тато, Америка – країна хворих людей. Вони – всюди. На візочках. Без рук. Без ніг. В громадському транспорті. В музеях. На спортивних майданчиках. В ресторанах. В державних установах. Вся, підкреслюю – вся, інфраструктура країни побудована так, аби люди з обмеженими фізичними можливостями залишалися повноцінними громадянами,мали всі без винятку можливості для особистісного розвитку та соціального зростання. І, не дай Боже, не почувалися інвалідами або громадянами другого або третього сорту.
Інвалідами в Україні є не паралімпійці. Наші інваліди – це держава та суспільство, які не помічають і не хочуть помічати людей, які є честю, славою та гордістю України.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
