Чия це інфляція?
В умовах будь-якої демократії цілком природною політичною стратегією опозиції є використання кожної нагоди покритикувати уряд. Блок Юлії Тимошенко та її уряд підтримують прийняття закону про опозицію та надання опозиції таких державних важелів, які б дозволили їй здійснювати ревізію дій уряду. Натомість, Антикризова коаліція 2006-2007, більшість у якій складала Партія Регіонів, ні разу не зробила спроби прийняти закон про опозицію.
Критика в ідеалі повинна бути обґрунтованою і правдивою. Окрім того, критику не повинна здійснювати опозиція, яка наскрізь просякла подвійними стандартами.
Звинувачення у популізмі, які постійно висуваються Партією Регіонів на адресу уряду Тимошенко, є яскравим того прикладом. Термін "популізм" став більш багатозначним і охоплює сукупність ідеологій лівоцентриського і правоцентриського характеру. Саме тому використовувати його треба з особливою обережністю.
Та дефініція популізму, якою послуговується Партія Регіонів, щоб заплямувати уряд Тимошенко та Блок Юлії Тимошенко, якнайкраще пасує до самої Партії Регіонів як до однієї з найбільш популістських партій в Україні. Підтвердженням цього можуть бути чотири наведені нижче приклади.
По-перше, Партія Регіонів більше нагадує загальнодоступний фронт, ніж політичну партію. Як загальнодоступний фронт вона об'єднує в еклектичну суміш більйонерів-олігархів, колишніх керівників організованих злочинних угрупувань, діячів профспілок, колишніх "червоних директорів", а в дійсності бізнесменів, та колишніх комуністів.
По-друге, уряд Віктора Януковича є поплічником економічного протекціонізму. У 2004 році саме цей уряд протиставився передачі "Криворіжсталі" закордонним власникам, мотивуючи це тим, що стратегічно важливі підприємства України повинні знаходитися в українських руках. У 2005 р. Партія Регіонів критикувала купівлю "Криворіжсталі" закордонними інвесторами, після того як підприємство було виставлене на продаж у рамках реприватизації, здійснюваної урядом Тимошенко.
По-третє, обидва уряди Януковича – 2002-2004 та 2006-2007 років – підтримували широкомасштабний контроль над цінами у енергетичному секторі та квотами на експорт пшениці. Контроль над цінами в енергетичному секторі завдав збитків іноземним інвесторам і змусив британську компанію Cardinal Resources залишити український ринок.
По-четверте, обидва уряди Януковича допровадили до найвищого за останні чотири роки рівня інфляції. У 2004 та 2007 роках річний рівень інфляції складав відповідно 12.3 та 16.6 процентів. Для порівняння, рівень інфляції у період правління двох помаранчевих урядів – у 2005 (Тимошенко) і у 2006 (Єханурова) – був відповідно 10.3 та 11.6 процентів.
У постпомаранчеву революційну епоху, коли Україна постає як молода демократична держава, обов'язком українських політиків є відмежувати себе від Кучмівської доби, коли вони говорили одне, підписували інше, а робили третє. Проте, судячи з економічної та фіскальної політики, яку здійснював свого часу уряд Януковича, та зі стратегії підтримки членства в НАТО за часів Кучми та блокування його сьогодні, складним викликом для спадкоємців ідеології Кучмівського режиму виявилася необхідність змінитися, навіть коли їм на допомогу приходять американські радники.
