Десять кроків "Доктрини Путіна"
Визнання незалежності Південної Осетії та Абхазії Державною думою Росії та подальше скріплення цього кроку рішенням Президента Дмитра Медвєдєва призвело до незворотних змін у міжнародній політиці. В результаті ми маємо справу з довершеною, новою "доктриною Путіна" як стратегією російської держави, так само як колись "доктрина Брежнєва" була стратегією Радянського Союзу.
Визнання незалежності Південної Осетії та Абхазії Державною думою Росії та подальше скріплення цього кроку рішенням Президента Дмитра Медвєдєва призвело до незворотних змін у міжнародній політиці. В результаті ми маємо справу з довершеною, новою "доктриною Путіна" як стратегією російської держави, так само як колись "доктрина Брежнєва" була стратегією Радянського Союзу.
"Доктрина Путіна" може знайти своє застосування у будь-якій точці колишнього СРСР, особливо у Криму та Севастополі, стосовно яких російські політики здавна не приховують імперські апетити. Проте абсолютна більшість українського суспільства завжди висловлювалася за збереження територіальної цілісності країни. Тому за правління Кравчука і Кучми абсолютна більшість політиків і партій зі сходу та заходу України у стінах парламенту і поза ними завжди відстоювали принципи територіальної цілісності і недоторканності кордонів України.
Як бачимо, тепер ситуація інша. Партія регіонів відкрито підтримала незалежність Південної Осетії та Абхазії, і своїм вчинком поставила під сумнів задекларовані раніше "патріотизм" та відданість принципу територіальної цілісності України. Такий крок як підтримка сепаратистів, на мою думку, сьогодні може призвести лише до втрати суспільної підтримки, так само як це вже сталося у листопаді 2004 року (http://www.partyofregions.org.ua/pr-east-west/48b3f96ddbab9/)
Що ж стосується "доктрини Путіна", то Росія сьогодні має велику спокусу, щоб втілити її десять кроків у Криму та на Сході України:
1. Провокування міжетнічних сутичок
2. Вчинення етнічних чисток
3. Введення російських військ як "миротворців"
4. "Заморожування" конфлікту
5. Видача в зоні конфлікту російських паспортів і російського громадянства
6. Озброєння сепаратистів
7. Провокування конфлікту з країною, від якої відколовся сепаратистський регіон
8. Пряме військове втручання у конфлікт заради "захисту російських громадян"
9. Заохочення сепаратистських урядів до проголошення незалежності
10. Визнання офіційними органами влади Росії сепаратистських регіонів як незалежних держав.
