Москва відступається від стратегії обминання української газотранспортної системи

Євразія Дейлі Монітор

Випуск 216, Листопад 23, 2009

Автор: Володимир Сокор

http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=35762

Російський міністр енергетики Сергій Шматко заявив 16 листопада, що трубопровід Північний Потік, що проходитиме по дну Балтійського моря, не буде використовуватись з метою зменшення обсягів транзиту природного газу територією України. По суті, ця заява визнає, що трубопровід Північний потік від Росії напряму до Німеччини, не є проектом по обминанню України (Інтерфакс, листопад 16)

Консорціум Північний Потік, що керується Газпромом, підтвердив для західної громадськості, що цей проект не передбачає обминання транзитних маршрутів Східної Європи, а просто націлений на пряме постачання природного газу на енергетичні ринки Північної Європи, саме ті, що не отримують поставок через українську газотранспортну систему (ГТС). (Волл Стріт Джорнал, 18 листопада).

14 листопада російський прем'єр-міністр Володимир Путін в тому ж дусі заявив, що проект Південного потоку (з Росії через Чорне море до країн південної і центральної Європи) має на меті "дисциплінувати Україну". Ця заява також означає, що підводний Південний потік має за мету здійснювати тиск на Україну, а не фактично обминати її ГТС, особливо в світлі того, що російський уряд досі не зміг визначити джерела природного газу для транспортування трубопроводом Південного Потоку. (Інтерфакс, 14 листопада).

Такі заяви означають політичний відхід від тривалих погроз з боку Москви обійти Україну через Північний та Південний трубопроводи. Ті погрози мали на меті залякати український уряд та передати контроль над ГТС України Газпрому.

Разом із тим, погрози Газпрому були мало правдоподібними. Весь час російській компанії не вистачало коштів модернізувати українську ГТС (хіба що вона заручиться підтримкою Західних компаній). Більш того, Європейський Союз та Україна підписали договір в Березні 2009-го щодо модернізації української газотранспортної системи, незважаючи на Газпром. Цей договір зміцнив інтерес та стратегічну роль Європи у збереженні цілісності української ГТС та контроль України над поставками природного газу.

Аналогічним чином, відмова Москви від намірів обминути Україну може збентежити певні Європейські договірні сторони проектів Північного та Південного потоків. Погрози Москви обійти Україну були серйозно сприйняті рядом країн починаючи з Німеччини (головний замовник природного газу через Північний Потік), закінчуючи Словенією (остання сторона станом на 14 листопада, що приєдналась до Північного Потоку). Адже більш ніж логічним є припущення, що Північний та Південний потоки розроблені як проекти по обминанню української ГТС і їх життєздатність залежатиме від обсягів природного газу, що перенаправлятиметься в обхід України.

На даний момент, Росія та Україна хочуть переглянути домовленості щодо умов двосторонньої співпраці в сфері природного газу. Головною пропозицією з боку Росії є участь Газпрому в модернізації української ГТС до 2030 року, імовірно, шляхом створення консорціуму. Однак, як зазначає міністр енергетики Шматко, схвалення Україною зовсім не гарантоване і потребує узгодження в різних осередках політичної влади в Україні. (Інтерфакс – Україна, УНІАН, 17 листопада).

Російська пропозиція чітко витримана в часових рамках і співпадає із президентськими виборчими перегонами в Україні. Здається, вона розроблена з метою протестувати політичні сили в Україні та заручитися підтримкою дружелюбно налаштованих до Москви партій та кандидатів перед січневими виборами. Москва прогнозує розпочати переговорний процес після проведення виборів. Це є іншим ґрунтовним доказом того, що Москва не дотримується своєї стратегії обходу української труби.

Український прем'єр – міністр Юлія Тимошенко швидко роз'яснила свою позицію: "Не має значення де я знаходжусь, чи при владі чи в опозиції, я ніколи не допущу приватизації нашої газотранспортної системи, чи створення будь-яких консорціумів і не дозволю втручань іншими державами в нашу газотранспортну систему". Це наше національне надбання, що має завжди залишатися у власності України. (Інтерфакс – Україна, 16 листопада).

Між тим, із зменшенням видобутку природного газу в Росії та оголошенням готовності збільшувати свої зобов'язання по поставкам, з'явилась велика розбіжність між фактичним експортним потенціалом Росії та її задекларованими обіцянками по постачанню зовнішнім замовникам. Деякі із таких потенційних споживачів (особливо в німецьких бізнес колах) не очікували продовження монополії єдиного покупця Газпрому щодо Туркменського природного газу, ніби з метою вивільнення обсягів газу для експорту до Західної Європи. Тепер таке очікування все більш здається нездійсненним. Фінансово-економічна криза змусила Газпром тимчасово припинити імпорт Туркменського газу з квітня та суттєво зменшити пропозицію імпорту Туркменського газу наступного року і надалі. Так зване поле Даулетабад на території Туркменістану, що містить левову частку туркменського газового експорту до Росії зараз частково орієнтується на експорт до Ірану.

В середині листопада, Туркменістан закінчив будування нового експортного трубопроводу із Даулетабаду по південному напрямку до Ірану із планами передавати 6 мільярдів кубічних метрів газу щороку. Новий трубопровід, що проходитиме по сходу Туркменістану буде слугувати додатком до існуючої труби у західній частині країни, доставляючи до 8 мільярдів туркменського природного газу до Ірану. (www.iran.ru, 20 листопада).

Туркменістан та Китай готуються відкрити у грудні новий трубопровід від регіону Багтярлік та постачатиме 30 мільярдів туркменського газу до Китаю через Казахстан. Таким чином, продукція із щойно відкритих туркменських газовидобувних місцевостей перенаправляється не в напрямку Росії.

Із стрімким втрачанням Російських позицій в Туркменістані, перспективи амбіційних проектів Північного та Південного потоків виглядають більш ніж сумнівними. Південний потік навряд чи буде мати достатні обсяги туркменського природного газу; а Північний навряд чи може розраховувати на те, що туркменський газ в Росії замінить еквівалентні обсяги сибірського природного газу для експорту в Німеччину та інші напрямки.

Отже, Москва полишає свої загрози обійти Україну Північним та Південним проектами.

Стагнаційний видобуток в Росії, втрата монопсонії в Туркменістані, та не менш важливе підписання договору між Україною та ЄС щодо транзитної системи переважають стратегічним планам Москви по обминанню України. Відповідно, Москва змінює тактику та вишукує можливості взяти під контроль українську газотранспортну систему під виглядом створення консорціуму, що складав би західні компанії у союзі із Газпромом.