Справжній Янукович

Едвард Чоу і Тарас Кузьо

19.05.2010

Візит російського президента Дмітрія Мєдвєдєва до України цього тижня є продовженням зустрічей російських високопосадовців із новою українською владою на рівні прем'єр-міністрів та президентів, що відбуваються з часу обрання Віктора Януковича президентом у лютому 2010 року. Ця серія зустрічей на високому рівні йде урозріз із декларованими намірами України проводити збалансовану між Росією і Заходом зовнішню політику.





Після років політичних криз та нестабільності в Україні Захід прихильно поставився до обіцянок Януковича забезпечити проведення реформ та гарантувати стабільність в Україні. Прийняття бажаного за дійсне прийшло на зміну втомі від України.

Однак зараз, менш ніж 100 днів потому, Західним урядам та організаціям, таким, як НАТО, вже повинно бути зрозуміло, що ні реформи, ні стабільність не стоять на порядку денному в Україні. Цьому є п'ять причин:

1. Сподівання на те, що українські олігархи, які фінансували виборчу кампанію Януковича і які зараз намагаються "переродитися", захочуть очистити свій бізнес, є усього лише міфами. Бізнес і політика були тісно переплетені за часів президентства Віктора Ющенка, незважаючи на його обіцянки під час Помаранчевої революції у 2004 році. Симбіоз олігархів із державними органами став іще сильнішим після обрання президентом Януковича. Олігархи є серйозною загрозою молодій та слабкій українській демократії. У цьому можна пересвідчитися на прикладі протестів журналістів, які побоюються повернення цензури у ЗМІ, що наразі перебувають у власності олігархів. Вільна преса лишилася єдиним важливим здобутком демократичного прориву України, який відбувся шість років тому.

2. Захід та Янукович розуміють стабільність по-різному. Захід вбачає у стабільності подолання політичних конфліктів шляхом забезпечення національної інтеграції та консенсусу, в той час як Янукович визначає стабільність як монополізацію політичної та економічної влади. Мовчазна преса, громадянське суспільство, що існує лише на папері, та лояльна опозиція є невід'ємними компонентами стабільності в розумінні теперішньої української влади.

3. Газове лобі відновило свої потужні позиції в уряді. Його представники заробили мільярди доларів під час діяльності непрозорого посередника РосУкрЕнерго протягом 2004-2008 років. Корупція в енергетичному секторі знизила довіру населення до владних інститутів та стала на заваді розвитку демократії в Україні. Політики, заплямовані корупційними діяннями, мають низьку легітимність в очах громадян.

4. Команда Януковича робить усе для того, аби зруйнувати консенсус з приводу української та європейської ідентичності, що конструювався трьома попередніми президентами, і перетворити її у щось на зразок євразійства, яке виникло в Росії протягом останньої декади, в часи президентства Владіміра Путіна. Таке переформатування української ідентичності може викликати різку реакцію, що може перерости в насильство, з боку молодих проєвропейських українців, які вже не пам'ятають Радянський Союз.

Одним із проявів імітування Росії Україною є реабілітація Сталіна та применшення його злочинів проти людства. Фактичне заперечення Януковичем голодомору в Україні 1933 року під час його промови до Парламентської асамблеї Ради Європи у Страсбурзі у той же день, коли Україна ратифікувала угоду про подовження терміну оренди бази російського Чорноморського флоту в Севастополі, лише підлило масла у вогонь. Уявіть ситуацію, нібито ізраїльський лідер заперечує факт Голокосту, і ви зрозумієте реакцію з боку українських патріотів.

5. Уряд Прем'єр-Міністра Миколи Азарова не збирається проводити болючі, проте необхідні Україні реформи. Він складається із учорашніх бюрократів корумпованої та неорадянської епохи колишнього Президента Леоніда Кучми, які швидко пустять під укіс усі ініційовані МВФ реформи.

За три місяці з часу інавгурації Януковича Кремль намагався укласти якомога більше угод з новою українською владою. Наскільки ми могли зрозуміти з останніх заяв, новий договір про Чорноморський флот та пропозиція Газпрому поглинути монополіста українського енергетичного ринку Нафтогаз – лише початкові пункти у переліку запланованих захоплень.

Неувага Заходу до проблем України заохотить Росію продовжувати випробування меж національної та міжнародної толерантності. Росія точно знає, що вона хоче від України; у той час як Захід, здається, не зміг виробити чіткої стратегії щодо партнерства з Україною.

46-мільйонна нація в серці Європи була залишена напризволяще. Помаранчева революція стала грандіозною змарнованою нагодою для України і для Заходу розширити демократію та ринки до східних околиць Європи. Усі сигнали вказують на те, що Росія не згає наступну подібну можливість в Україні.

Едвард Чоу є старшим науковим співробітником Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні; Тарас Кузьо є старшим науковим співробітником кафедри українських досліджень Торонтського університету.