Провінційність у діаспорі й Україні
http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/taraskuzo/a80085
Лише невелика частина українських еліт говорить англійською, цікавиться зовнішнім світом і розуміє його. Професор Українського Католицького Університету Ярослав Грицак переконаний, що провінційність – це характерна ознака керівників незалежної України, "майже ніхто з теперішніх і минулих президентів, прем'єр-міністрів, а навіть міністрів освіти не говорять іншою іноземною мовою, окрім російської" ("Історична правда", 27 липня 2011 р.). Президент Віктор Янукович був єдиним лідером, який не говорив англійською під час ядерного саміту у Вашингтоні у квітні 2010 р.
Ректор Національного університету "Києво-Могилянська академія" Сергій Квіт говорить, що "нині влада сприймає англійську мову як деструктивний чинник, що може підірвати так звану "прогресивну" українську (постсовєтську) систему вищої освіти та науки. Погане знання англійської чи його брак – це проблема всіх постсовєтських держав, факт, який цілковито ігнорує український уряд" (University World News, 29 січня 2012 р.). Адміністрація Януковича вперше за двадцять років скасувала вимогу "обов'язкового знання англійської вступниками до університету".
Провінціалізм українських еліт пояснює, чому, як зазначає Грицак, "нове покоління українських політиків нічого нового Україні засадничо не могло запропонувати. І цим значною мірою пояснюється провал Помаранчевої революції, як і провал теперішніх реформ".
..................
Українські північноамериканські наукові інституції не надають підтримки дослідженням у галузі політичної науки в США і Канаді, й не дивно, що вони не підтримують її в Україні. Українська діаспора в Північній Америці не здатна знайти ресурси і запропонувати бачення застосування коштів, як це роблять в Україні олігархи єврейського походження, як Коломойський, росіяни Гусинський і Кагаловський, котрі засновують незалежні телеканали і газети. За австрійські гроші фінансують єдиний україномовний журнал.
Отож, головний висновок, який ми можемо зробити з усього, полягає в тому, що діаспорна провінційність супроводжує провінційність, яка пронизує українські еліти.
