"Боже, Царя храни?"
Азаров прочитав лекцію про Столипіна в Київському Національному економічному університеті. Але перед лекцією щиро здивувався, що студенти недостатньо обізнані із цією постаттю, яка зробила "огромный вклад в развитие государства". Воно то так. Тільки "государства" Російського. А Української Держави Столипін собі й у страшному сні уявити не міг.
Ось циркуляр Столипіна до губернаторів від 20.01.1910 року. Даю лише деякі уривки:
"С изданием Высочайше утвержденных 4 марта 1906 г. Временных правил об обществах и союзах среди инородческих элементов, населяющих Россию, стало наблюдаться особое движение к культурно-просветительному развитию узкого национально-политического самосознания и образование для этой цели целого ряда обществ, имеющих целью объединение инородческих элементов на почве их национальных интересов.
Преследуя вышеуказанные цели, такие общества, несомненно, ведут к усугублению начал национальной обособленности и розни и потому должны быть признаны угрожающими общественным спокойствию и безопасности (указы от 18 июня 1908 г. N9120 по делу украинского общества Просвiта) [...]
Ввиду сего я признаю учреждение подобных обществ недопустимым и считаю долгом указать, что при обсуждении ходатайств о регистрации каких бы то ни было инородческих обществ, в том числе украинских и еврейских, [...] неукоснительно отказывать в регистрации их уставов.
Вместе с сим, Вам надлежит в настоящее время тщательно ознакомиться с деятельностью уже существующих инородческих обществ и в подлежащих случаях возбудить установленным порядком вопрос об их закрытии.
Министр внутренних дел,
статс-секретарь Столыпин"
Саме після цього циркуляра відновилося тотальне нищення навіть тих паростків українства, що почали сходити після російських подій 1905 року. Нищилося товариство "Просвіта", у школах заборонялася українська пісня, декламування українських віршів і навіть виконання українських мелодій, прихильники українського руху жорстоко переслідувалися.
Перед тим, 1908 року, саме за Столипіна з'явився Указ сенату про шкідливість і небезпечність освітньої роботи в Україні. І ще багато чого можна було б додати.
Отже столипінська політика зрозуміла. Питань немає. Є питання до азаровської політики і до азаровського розуміння України. Прем'єр-міністр суверенної України не міг знайти інших прикладів для наслідування? Хоча би Михайл Волобуєв, який за часів українізації 20-их років став автором доктрини економічного суверенітету України. Вже й не кажу про В'ячеслава Липинського, справжнього ідеолога ліберально-консервативних реформ в Україні.
Міг, але згадав того, хто йому ближчий за переконаннями. Однак азарівська ідейна близькість до російського шовініста Столипіна не повинна перетворюватися на добровільно-примусову лекцію для студентів провідного економічного вишу незалежної України. Ось і все.
Хоча про що це я? Сьогодні Азаров доповідає бюджет уряду, "міністр освіти" якого Табачник, із ентузіазмом пише книжки про Росію і успішно впроваджує вже згадуваний Указ сенату Російської імперії часів Столипіна про шкідливість освітньої роботи в Україні.
То ж, "Боже, Царя храни!", дорогі українці?!
