"Open Kiev" як дзеркало російщення Києва
Коли у Києві уперше з'явилися двоповерхові відкриті екскурсійні автобуси я щиро радів – нарешті і нашу древню столицю можна буде оглянути за європейським стандартом та розповісти як українцям, так і іноземцям про її історичність, неповторність та красу.
Але і у цій добрій справі не обійшлося без національного самоприниження – ніхто із нас не може отримати аудіоекскурсію українською мовою. Можете уявити собі екскурсійний автобус у Берліні чи Римі без аудіогіда німецькою чи італійською? Чи у столиці Каталоніі Барселоні без каталонськоі мови та ще й на першій звукодоріжці? Чи у друзів по Євро-2012 у Варшаві? Ні? А у нас це у порядку речей – екскурсія українською столицею без можливості прослухати аудіокоментар українською мовою. Тільки російською та англійською. Щоб одні і надалі думали, що "да нет никакой Украины – мы одна страна", а інші продовжували плутати Ukraine із Russia. Ну а як ми хотіли: у нас же і мови своєї немає по версії компанії "Ореn Kiev".
Я звернувся із запитами щодо цієї проблеми до високих чиновників – Попова, Орєхова і Герман – бо вважаю, що наші права як споживачів порушено. Я вже не кажу, що у цьому випадку роль української мови як державної принижена далі нікуди – не фігурує навіть поруч із російською. Отримав послідовно три відписки, які тут і оприлюднюю.
Зрозуміло, що ніякої відповіді від міністра Колєснікова я не отримав взагалі. Ну не визнає він адміністрацію президента, що я тут зроблю.
Три висновки із цієї справи: 1) владі начхати на те, що подумають про нас і нашу національну гідність численні гості Євро-2012 та просто іноземці. Тут я не дивуюся: цим зовнішній імідж на тлі масштабних політичних репресій не виправиш; 2) владі начхати на наші мовні права: російська як друга державна повним ходом вводиться явочним порядком – від телебачення до відсутності меню українською мовою у кафе та ресторанах; 3) вплинути на розв'язання цієі та інших подібних проблем може лише громадська активність і громадська думка.
І останнє, найсумніше. Будемо мовчати, через двадцять років наша мова посяде почесне місце у музеї декоративно-прикладного мистецтва, який буде розташований на околиці Києва і екскурсії у якому будуть провадитися російською. За незнанням української.
Саме на це працюють і влада, і Кремль. Тому час схаменутися. І тим, хто стомився, і тим, хто вважає мовну тему складною і невдячною. Слід згадати, поки не пізно, стару істину: немає мови – немає держави. Не більше, і не менше
