Щодо можливих сценаріїв завершення війни з росією. Позиція ГУР.
Минулого тижня неодноразово підіймалося питання щодо ймовірного наступу російських військ, в тому числі – на Київ. Паралельно з цим точилися дискусії в соцмережах, та й не тільки за участі української публіки та профільних експертів.
Так чи можливий наступ російських військ? Вочевидь, висока вірогідність саме такого сценарію. Всі ж уже бачили заяви Зеленського та цілого списку військових. Це не просто так. Їм же є чим займатися, окрім як "лякати" українців різними нісенітницями.
Хоч нам і надали новий пакет допомоги від США. Нарешті надали, я б сказав. Однак, цього не достатньо, питання подальшої підтримки України досі залишається актуальним. Хтось же має говорити гірку правду? Зброя та фінанси будуть потрібні ще дуже довго.
Ми не те, що не виграЄмо війну, навіть за умови надання вищезгаданої допомоги американців. Війну виграє наявність людського ресурсу, економіка і загальнонаціональний "дух". Саме в такій черговості.
Якщо Ви балтійська країна, то можна мати безмежну народну згуртованість, але шансів просто нуль. Бо там немає "фінської географії", рівнини і відсутність снігу. Росіяни в півоберта захоплять всі три країни, якщо НАТО цьому не перешкодить.
Більше того, дивіться, це навіть не мої роздуми і прогнози.
Просто візьмемо інтерв'ю генерала ГУР Міноборони Вадима Скібіцького для британського видання "The Economist", про яке я почув навіть не в українських медіа, а зі слів російської ліберальної опозиції. При цьому, Скібіцького там фактично похвалили за зважений підхід. Скоро росіяни будуть і аплодувати нашій спецурі та розвідникам.
Отож, розберемо ключові цитати, з яких можна зробити ключові висновки щодо потенційного наступну російських військ і нашої спроможності оборонятися.
Перша цитата: "Україна не може перемогти у цій війні самотужки".
Дослівно це звучить так: "General Skibitsky says he does not see a way for Ukraine to win the war on the battlefield alone". І тут виник misunderstanding.
Нездатність України здобути перемогу над рф на полі бою, а отже необхідність іти на перемовини – то ж некоректна інтерпретація його слів. Скібіцький каже, що повномасштабні війни завжди завершуються переговорами і питання ж в тому, на яких позиціях Україна зайде в цей процес. Наскільки відомо, орієнтовно у 2025 році.
Тут ключове – за відсутності системної західної підтримки ця позиція буде складною. То і був основний меседж, і він цілком логічний. Тут і без Скібіцького це зрозуміло. Але перекрутили його слова дуже "вдало".
Наступний меседж: "...все складно, як не було з початку повномасштабного вторгнення".
Для будь-кого дотичного до української армії, це і так зрозуміло. Поговоріть з військовими, вони розкажуть. Хто не знає, що росіяни досі втрачають особовий склад у промислових масштабах? Українська армія перманентно стримує противника. Це важко, особливо в умовах стабільної відсутності західної підтримки, яка лише зараз починає надходити на виснажений очікуваннями фронт.
Ще одна позиція: "...щодо намірів росії вийти на кордони Донецької області і, зокрема, про небезпеку для Часового Яру. Ця інформація відома з 2022 року".
А тепер дослівна цитата щодо Часового Яру: "Not today or tomorrow, of course, but all depending on our reserves and supplies".
Тобто, Скібіцький знову повторює – усе залежить від наших резервів і запасів озброєння. І додає, що росіяни продовжать бити по місту, як це було з Авдіївкою. Що тут незрозуміло?
За даних умов, під шквальним вогнем артилерії та КАБів, з часом нам доведеться відійти з Часового Яру. Це комусь необхідно пояснювати? Ми бережемо в першу чергу не населені пункти, а військових. Ми ж не росіяни.
Може хто не знає, саме спецназ ГУР Міноборони прямо зараз стоїть на цьому напрямку, стримуючи шалену навалу противника разом з іншими підрозділами.
Тобто, Вадим Скібіцький точно знає, як там зараз складно і розуміє, про що говорить.
І останнє: про невідворотність переговорів.
Дослівно представник ГУР Міноборони зазначає: "Such wars can only end with treaties. Right now, both sides are jockeying for the "the most favourable position"".
Як це не дивно, буквально те саме ще кілька місяців тому озвучив "командир" української воєнної розвідки Кирило Буданов в інтерв'ю для NV.
"Мусимо змінювати власну стратегію та тактику відповідно до вимог часу, обставин та наших технічних і мобілізаційних можливостей. Саме за таких "умов" українське військо отримає перевагу на полі бою, а значить – матиме більш потужні позиції до початку перемовин про припинення вогню, які рано чи пізно, безумовно, розпочнуться", – сказав Буданов.
Це не нова інформація, а системна позиція української розвідки, яка вже зараз, завчасно, починає говорити про необхідність подальшої послідовної підтримки України у цій війні.
Очевидно, що цільова аудиторія цього інтерв'ю на Заході, а не всередині України.
Це потрібно розуміти: що, коли і для чого озвучують військові такого рангу як Вадим Скібіцький.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
