Курси демократії від Юлії Тимошенко
23 квітня – день, коли Юлія Тимошенко зробила велику дурницю.
Зазвичай український прем'єр дуже вміло носить свою маску і навіть зживається з нею настільки гармонійно, що вона сама починає вірити в те, що говорить. Але цієї середи крізь маску проступило обличчя.
Спочатку ситуація розвивалася досить мирно. На брифінгу за підсумками Кабміну Тимошенко розповідала про ухвалені рішення. Однак, коли мова дійшла про дії уряду в питанні повернення незаконно відчужених лісів, Тимошенко вирішила повчити журналістів їх професії.
По-суті, вона звинуватила мас-медіа в заангажованості.
"Я знаю, що зараз присутні журналісти дають команди своїм операторам зупиняти зйомку, бо вона просто не потрібна. Країні не потрібно знати, що за останні чотири роки 5 тисяч гектарів лісу практично ліквідовано. Я розумію, що це неактуальне питання, коли йдуть програми на замовлення", – заявила Тимошенко.
В деяких демократичних країнах такі заяви найвищого урядовця могли би викликати демарш з боку преси. В Україні демаршем виглядало питання, яке було поставлено Тимошенко відразу після цього. По-суті, замість лісів головною темою брифінгу стала нестриманість Тимошенко.
Журналісти запитали – у чому суть звинувачень Тимошенко.
"Я давно помітила, що питання, які пов'язані з глибокою корупцію, землею, в цей момент я бачу, що журналісти дають команду своїм операторам не знімати. Наступного разу я просто звертатимусь поіменно і проситиму не вимикати камеру".
Схоже, Тимошенко переплутала посади. Вона зараз є прем'єр-міністром і в неї є сотні своїх підлеглих – міністри, голови комітетів, чиновники різних рангів. Журналісти в статус підлеглих Тимошенко ще не потрапляли.
Якщо в прем'єра є бажання, щоб її думка від А до Я була оприлюднена – будь-ласка, для цих потреб існує газета "Урядовий кур'єр", заснована Кабінетом міністрів.
Тимошенко може давати вказівки їм хоч з ранку до вечора. Однак вона не має права навіть натякати, що знімати, а що ігнорувати, журналістам недержавних ЗМІ. І неважливо, хто є власниками цих медіа.
Реагуючи на репліку від журналістів щодо втручання в роботу преси, Тимошенко зазначила, що "в Україні існує свобода слова, і я, як урядовець, маю право користуватися цим".
"Свобода слова, яку ми всі так важко виборювали в 2004-2005 році, має атаки ззовні. Це претензія не до журналістів, а до певних власників, які починають робити певні впливи на формування інформаційних сюжетів. Я, на жаль, спостерігаю за цим, і можу констатувати, що ситуація не покращується", – заявила Тимошенко.
От, власне, і вся історія.
Насправді, говорячи про "атаки на свободу слова", Тимошенко не відчула, що сама щойно здійснила таку саму атаку.
А тепер по-суті.
Безперечно, Тимошенко має найвищі шанси очолити Україну протягом найближчих років – чи то ставши президентом, чи то канцлером з розширеними повноваженнями.
Тому дуже добре, що Тимошенко зірвалася зараз, а не потім, коли в її руках опиниться значно більше влади. І коли в неї буде значно вища спокуса повчати пресу, що знімати, а що – ні. І коли в неї буде набагато більше оточення підлабузників, які з радістю кинуться виконувати її вказівки щодо неправильних журналістів. І коли в Тимошенко буде ширший інструментарій боротися, як вона каже, з "програмами на замовлення".
Добре, що це сталося зараз, і тепер ніхто не повинен мати ілюзій відносно Тимошенко. Взагалі добре дорослішати на таких ситуаціях і не ділити політиків на "друзів" і "ворогів преси".
Відносно цього конкретного випадку.
Не володіючи технологією журналістики, Тимошенко дозволила собі різкі заяви. Хоча все набагато простіше. Очевидно, що тележурналісти головною темою своїх сюжетів збиралися зробити незалежні тестування випускників шкіл. Власне, саме цьому було присвячене засідання уряду. І синхрон Тимошенко про врятовані ліси їм не лягає в сюжетну лінію. Тим більше якщо цей синхрон зводиться до банальної і бездоказової заяви про "антикорупційні дії уряду", які журналісти чують на кожному брифінгу за підсумками уряду.
Більше того, навіть якби оператори зняли той синхрон, це жодним чином не означає, що він потрапив би в сюжет. І звинувачення в цій ситуації виглядають просто безглуздо.
Однак Тимошенко образилася. Можливо, їй просто було складно звикнутися з думкою, що існують особи, які не зобов'язані ловити кожне її слово. І що в деякі моменти прем'єр-міністр, як і всі люди, може бути банально нецікавою.
А якщо Тимошенко хоче повчити когось свободі слова, то нехай почне з підконтрольних до себе видань. З тієї ж газети ВВ, яка являє собою агітаційний листок блоку імені Юлії Володимирівни.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.