Ще раз про Хорошковського і Тимошенко
Я ніколи не повертаюсь до своїх попередніх записів, щоб прореагувати на звинувачення на мою адресу. Але зараз зроблю виключення.
Мій попередній запис стосувався того, як Юлія Тимошенко проводила з Валерієм Хорошковським переговори про продаж акцій телеканалу "Інтер".
Найцікавіше, що Тимошенко сама в цьому зізналася, коли Хорошковський оприлюднив дану інформацію. "Потрібно знайти нормального іноземного інвестора, який би придбав канал "Інтер" і позбавив його від корупційного впливу пана Фірташа. Про це велися переговори, такі іноземні інвестори, я думаю, є і було б непогано, якби "Інтер" вийшов із цього корупційного ярма", – сказала Тимошенко.
Як на мій суб'єктивний погляд, тут є очевидним порушення закону про боротьбу з корупцією. У статті 5 наведені "спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції".
"Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права:
а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності...".
Після мого запису прихильні до Юлії Тимошенко коментатори спочатку звинуватили мене в "політичному кіллерстві", а потім один голосніше за іншого взялися доводити, що Тимошенко не порушувала закон, оскільки проводила такі переговори з Хорошковським до того, як стала прем'єр-міністром.
Сьогодні я розмовляв з Валерієм Хорошковським, який підтвердив, що ці переговори відбувалися після призначення Тимошенко прем'єром, при чому вони проводилися регулярно і неодноразово. І оборудка не відбулася лише тому, що Тимошенко не влаштувала названа Хорошковським ціна!
Як на мене, ні Конституція, ні закон "Про Кабінет міністрів" не наділяє прем'єра повноваженнями вступати в бізнес-переговори в інтересах третьої особи.
А тепер щодо того, чому я вважаю за важливе писати на цю тему.
Так, на мою думку, "Інтер" діє всупереч демократії, займається пропагандою. Але це моя точка зору. Тимошенко вважає, що "Інтер" її оббріхує. Якщо це так, вона може подати позов. Не хоче в Києві – нехай подає у Лондоні, це реально, бо головний акціонер Інтеру – кіпрська компанія. (Практика є: там само в Лондоні судилися Коломойський і Григоришин як акціонери кіпрської компанії, там само в Лондоні Ахметов судився з Обозревателем, і Бродський визнав лондонську юрисдикцію.)
Але той спосіб вирішення проблеми, який запропонувала Тимошенко – зовсім іншого змісту. Її ідея – просто перекупити джерело інформації, яке її критикує. Це не демократія.
Як на мене, Тимошенко – найбільш вірогідний президент України на найближчі десять років, до 2020 року. Від волі цієї людини буде залежати розвиток величезної країни в центрі Європи, яка є моєю батьківщиною. Мене непокоїть, коли в голові цієї людини народжуються і розвиваються думки про те, що прем'єр може одноосібно вирішувати, що є "корупційним інтересом", одноосібно вирішувати, що на приватному підприємстві, яке ніколи не було в державній власності, має бути інший власник.
І ті, хто сьогодні поруч з Юлією Тимошенко, мають уявити на секунду, що в якийсь момент вона запропонує "позбавити корупційного впливу" пана Жеваго на банк "Фінанси і кредит", "позбавити корупційного впливу" пана Васадзе на Запорізький автозавод, "позбавити корупційного впливу" пана Порошенка на Кондитерську фабрику імені Карла Маркса, позбавити Андрія Портнова "корупційного впливу" на юридичну фірму "Портнов і партнери". І так далі. Але тільки поставити крапку в цьому списку Юлії Володимирівні, яка увійде в смак, буде важко.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
