Якби на місці Тимошенко була Меркель...
У середу Юлія Тимошенко роз'яснила, чим вона керувалася, коли вела переговори з Валерієм Хорошковським про продаж каналу "Інтер".
"Дійсно, були пропозиції, які були спрямовані до уряду від відомих світових компаній, які займаються розвитком медіаресурсів, - сказала Тимошенко. – Враховуючи, що я знала про практично 100% залежність "Інтера" від Фірташа і всі його корупційні плани по відношенню до України, я запропонувала запросити міжнародних інвесторів з гарним ім'ям. І, безумовно, якщо буде згода власників, залучити нових власників. І це, мені здається, було б дуже позитивно для України".
Юлія Тимошенко любить бути схожою на Ангелу Меркель. У неї в кабінеті навіть стоїть фотографія з першої шпальти Financial Times від 20 червня 2008 року, на якій вона зображена поруч з Меркель.
А тепер давайте уявимо собі таку ситуацію.
Чи могло таке трапитися, щоб Меркель призначила керівником Федерального митного відомства Німеччини акціонера, припустимо, великого медіа-холдингу "Бертельсманн", який володіє каналом RTL? Думаю, навряд чи.
Але, менше з тим, уявімо – у Меркель відбулося затемнення і вона таки поставила медіа-бізнесмена на митницю, а потім регулярно почала би вести переговори з цим акціонером RTL.
"Ти знаєш, – зверталася би Меркель до власника телеканалу, – до мене надійшли пропозиції від відомих світових компаній, які займаються розвитком медіаресурсів. Вони хотіли би купити твої акції каналу RTL, бо я знаю, що твій канал повністю залежить від компанії Бертельсманн. Тому треба залучили нових власників, треба позбавити RTL корупційного впливу Бертельсманн, бо це буде дуже позитивно для Німеччини".
Думаю, на другий день голова митниці написав би явку з повинною, на третій день почалося би розслідування про перевищення службових повноважень канцлером, їхні прізвища не сходили би з перших шпальт газет, а згодом це поставило би хрест на політичній кар'єрі цих чиновників.
Так було би в Європі. Але у нас це все вважається нормою. Бо так само діяв і Ющенко, коли пропонував російським бізнесменам Абрамову і Григоришину купити канал "Інтер" у Плужнікова. Але за всю свою діяльність і бездіяльність Ющенко вже розплатився – його рейтинг складає 3%. Він – людина вчорашнього дня, яка, на відміну від Тимошенко, не має перспектив стати керівником нової України.
Якщо капати ще глибше, то згадаємо про Кучму, коли ціною збереження свободи для Ігоря Бакая стало зречення ним каналу ICTV, а для Володимира Сівковича – каналу СТБ. Які зрештою опинилися в руках зятя тодішнього президента Віктора Пінчука.
Але ж ми начебто перегорнули ту сторінку ганебного минулого? Ми ж рухаємося до світлого майбутнього, ми ж будуємо демократію та інтегруємося у неіснуючу "європейську систему колективної безпеки"!
Тимошенко каже, що "до уряду були спрямовані пропозиції від відомих світових компаній" щодо "Інтеру".
Нормальною поведінкою європейського прем'єр-міністра було би порадити цим "відомим світовим компаніям" звертатися безпосередньо чи то до Фірташа, чи до Хорошковського, чи до російського "Першого каналу", чи до вдови Ігоря Плужнікова – саме ці особи володіють "Інтером".
Якщо вірити Тимошенко, що в переговорах про "Інтер" вона виступала від імені неназваних "відомих світових компаній", то Тимошенко в цей момент виконувала функції посередника – те, з чим вона так активно бореться в контексті РосУкрЕнерго. Невже "світові інвестори" не могли самостійно знайти власників "Інтеру", і їм довелося звератися до прем'єр-міністра?
Це явно не відноситься до повноважень прем'єр-міністра: вести переговори – хоч від імені "відомої світової компанії", хоч від імені кооперативу – про продаж приватної (!) власності.
Це, як я вже згадував раніше, є порушенням закону про боротьбу з корупцією.
І чим унікальний цей випадок? Тим, що прем'єр сама у всьому зізналася.
У всій історії навколо "Інтеру", окрім версії Тимошенко, є ще версія Хорошковського – канал вона хотіла придбати для власних потреб, просто оформивши на іноземну компанію.
Так само, як колись Тимошенко оформила на три кіпрських компанії акції свого найпотужнішого активу – Південного гірничо-збагачувального комбінату. Які потім у неї не дуже чесно забрали.
Але це – вже зовсім інша історія, і отримані тоді травми не дають права сьогоднішній Тимошенко переносити свої бізнес-навички на державну службу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
