Деградація триває: у Києві з'явиться вулиця імені Кірпи
Один з проявів деградації влади на всіх її рівнях – це вшанування її "героїв".
На фініші президентства Ющенка звання "Герой України" отримали всі люди, дотичні до керівника Державного управління справами Ігоря Тарасюка.
Спочатку "Героєм України" став партнер Тарасюка по курячому бізнесу "Наша Ряба" Юрій Косюк.
Потім "Героя України" удостоївся ставленик Тарасюка на посаду міністра аграрної політики Юрій Мельник.
А нещодавно "Героєм України" став тесть Мельника Михайло Зубець. Здається, ненагородженим залишився лише син Зубця, який докерувався "Президент-готелем" до його фактичного відчуження з держвласності.
Потім свою квоту змогла заповнити Віра Іванівна Ульянченко. Звання "Герой України" отримав глава Рахункової палати Валентин Симоненко – людина, яка в 1990-х привела Ульянченко у великі чиновницькі кабінети.
І нехай Україна є однією з найкорумовніших країн Європи – ми вдаватимемо, що Рахункова палата, яка покликана контролювати використання бюджетних коштів, тут ні до чого.
А сьогодні Київрада вирішила перейменувати вулицю Петрозаводську на вулицю Георгія Кірпи.
Насправді вулиці можуть носити ім'я людей не просто непересічних, а з чистою репутацією.
Бо коли дитина запитає в батьків, на честь кого названо "вулицю Кірпи", що їм відповідати?
Вдаватимемо, що це не за рахунок залізниць, підконтрольних Кірпі, фінансувалася виборча кампанія Януковича 2004 року. Фактично, за однією з версій, під тягарем цих обставин він і наклав на себе руки.
Вдаватимемо, що це не Кірпа забезпечував адмінресурс залізниць для Януковича в 2004 році.
Вдаватимемо, що це не "Укрзалізниця" в часи його керівництва стала золотою жилою зловживань на державних закупівлях.
Вдаватимемо, що це не Кірпа фінансував коштами залізниць забаганки Кучми, будував йому резиденції та обставляв їх меблями – при тому, що залізнична інфраструктура України виглядає деградованою на фоні навіть сусідньої Польщі.
Вдаватимемо, що це не Кірпа дав путівку в життя "клану Ковзеля", який дозароблявся на "Укрзалізниці" до того, що зранку не може вирішити питання, на чому йому виїжджати в місто – на "Майбаху" чи на "Роллс-Ройсі".
Особливо цинічно називати в Києві вулицю іменем Кірпи враховуючи, що саме він був організатором будівництва скандального будинку-одоробла в Маріїнському парку, який назавжди зіпсував міський ландшафт.
Опоненти скажуть, що Кірпа набудував в Україні багато пречудових вокзалів. Насправді вокзали в Європі грають останню роль, в Німеччині вони всі однотипні за виключенням хіба що Берлінського центрального вокзалу. Часто вокзали взагалі "опускають" під землю, щоб вони не займали територію.
Тому що вокзал – це комфорт пасажира на декілька хвилин, при висадці та при посадці у вагон. А залізниця – це транспорт. І головне там – це комфорт пасажира протягом годин, в процесі пересування з пункту А в пункт Б: якість обслуговування, якість полотна, регулярність потягів, їх швидкість, рухомий склад.
Сьогодні все це в Україні на рівні пізньої совдепії.
Але навіть якщо Кірпа зробив найбільше на фоні наступних міністрів (всі як на підбір – Червоненко, Рудьковський, Вінський) – це не привід називати його ім'ям вулицю в столиці.
Тому, можливо, нехай Київрада тоді вже й перейменує вулицю Богомольця на вулицю генерала Юрія Кравченка. А чому ні? В міліції його справді поважали, він дав путівку в життя багатьом представникам сучасної "бидло-еліти".
А ми вдаватимемо, що його провина у вбивстві Гонгадзе начебто й не доведена.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
