Гіпсовий монумент для Віктора Ющенка
Президент Віктор Ющенко дав прощальну прес-конференцію. Багатьом вона сподобалася. Навіть мені.
Наприклад, мені сподобалося, що Ющенко нарешті назвав головну помилку своєї п'ятирічки – це Юлія Тимошенко. Я навіть упіймав себе на думці, що аналогічно Леонід Кучма своєю головною помилкою назвав Павла Лазаренка.
Тобто і другий президент, і третій помилку шукали не в собі, не у власних вчинках, а в інших людях.
Таким чином, Ющенко визнав, що своєї головної помилки він припустився на другий день після інавгурації, коли зробив Тимошенко в.о. прем'єра та вніс її кандидатуру до парламенту. Тобто непогано так стартував на посаді президента.
Незрозуміло інше – чому Ющенка не вчать не тільки чужі, але й власні помилки? Чому в 2007-му він допустив повторне створення коаліції з БЮТ? Чому зробив повторне подання кандидатури Тимошенко на посаду прем'єра в 2007-му?
Мені скажуть, бо він не міг інакше, бо так зобов'язує Конституція. Міг.
Якщо в 2005-му перша спроба співпраці з БЮТ закінчилася провалом, тоді Ющенко мав після виборів-2007 створити коаліцію з Партією регіонів. А для цього треба було більш відповідально поставитися до формування списку депутатів від НУНС на дострокових виборах.
Але це дрібниці. Загалом Ющенко на своїй прощальній прес-конференції виступав розкуто, масштабно, монументально, мислив не роками, а десятиліттями.
Тільки ближче до кінця стався один момент, коли дрібничка розкрила все їство цього президента.
Журналіст Тетяна Чорновіл запитала Ющенка, чи забере він з собою державну резиденцію, в якій зараз проживає. У цю мить країна побачила інший бік Ющенка – дріб'язкового і жадібного.
"Я знаю, що за статусом державним посадовцям певного рівня відповідно до закону належить таке право. Як розпорядиться майбутній президент по відношенню до мене – це запитання до нього. Скажуть "на вокзалі" – буду на вокзалі, скажуть "по закону, є таке рішення" – я його прийму. Подивимось...", – сказав Ющенко.
Навіть тут Ющенко не зміг видати нормальну відповідь.
Міг би сказати: "Так, я вважаю, що вся країна має скинутися своїми податками мені на будиночок, бо я заслужив і мені немає де жити".
Або сказати: "Ви знаєте, це пережитки минулого, коли державному службовцю дарується в пожиттєве користування дача. Мені вистачить моїх приватних 13 гектарів у Безрадичах, дачі в Яремчі та двоповерхової квартири біля Софії площею 371 квадратний метр".
Але Ющенко цього не сказав. Не наважився. Почав розповідати щось про "вокзал", хоча з тією нерухомістю, яка значиться за президентом і його родиною, це звучить смішно.
В Україні уже був прецедент відмови від необґрунтованих пільг держслужбовцям. Арсеній Яценюк, будучи спікером, не став переселятися на державну дачу, яка належала йому за законом.
Так само міг би зробити і Ющенко, щоб показати себе європейцем.
І замість того, щоб сьогодні розповідати про закон, який дозволяє йому прихопити дачу в Конча-Заспі, він міг би подати законопроект про скасування всіх цих нездорових пільг.
Бо ні Ширак, ні Шредер не йдуть з посад разом з таким "подарунком" від платників податків.
Але Ющенко не зміг подавити в собі ці спокуси. Як і його брат, що не відмовився від халявної депутатської квартирки.
Тому монумент, який Ющенко споруджував всю прес-конференцію, після такого маленького запитання про державну резиденцію все розставив на свої місця. Бронзовий лицар, якщо йому трошки пошкрябати фарбу, насправді виявився всередині гіпсовим.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
