''Пеніс-процес'' для Журавського
Захищаючи свою безглузду ідею закону про наклеп, депутати від Партії регіонів обрали дурну стратегію – посилатися на європейський досвід.
Мовляв, у західних країнах також існує кримінальна відповідальність за наклеп.
Це слабенька маніпуляція. У Німеччині, де справді існує якась варіація такої статті, вона просто не використовується вже протягом десятиліть. А те, що таке боротьба з наклепами у Німеччині, добре ілюструє так званий Пеніс-скандал, який увічнений на стіні невеликої, але гордої німецької газети TagesZeitung.
Головний фігурант цієї історії – Кай Дікман, шеф-редактор жовтої німецької газети Bild.
Щоб ви розуміли, редактор Bild в Німеччині за впливовістю – приблизно як Клюєв і Хорошковський разом узяті. Багато років Bild є найтиражнішою газетою держави, інтерв"ю цьому таблоїду дають канцлери, і видання реально здатно зруйнувати політичну кар"єру будь-якому діячеві.
У 2002 році, втомлене зароблянням Bild дешевої слави на експлуатації секс-тематики, ліва газета TagesZeitung опублікувала сатиричний фельєтон про те, що редактор Bild Кай Дікман їздив до Америки... робити операцію зі збільшення свого статевого органу.
Таким чином TagesZeitung намагався створити ситуацію, щоб редактор Bild потрапив у становище, в яке він щодня ставить героїв своїх жовтих публікацій.
Кай Дікман образився і пішов до суду. Він вимагав 30 тисяч євро компенсації та видалення статті з архіву. Так історія, про яку наступного ранку мали забути – бо тираж TagesZeitung в 70 разів менший за наклад Bild – потрапила на перші шпальти усієї Німеччині. В суді Дікмана чекали сотні журналістів, які висвітлювали Penis-Prozess.
Обгрунтовуючи вимогу заплатити йому 30 тисяч євро компенсації, Кай Дікман мальовничо описував страждання від цієї публікації. Шеф-редактор Bild навіть згадав про свою маму, яка знепрітомніла, коли прочитала, що син полетів до Америки збільшувати член.
Журналістський світ – а разом з ним і суспільство – реготали над ним як могли. Одним словом, TagesZeitung домігся свого – перетворив редактора Bild на того, на кого перетворює ця газета інших людей.
У підсумку, німецький суд присудив – гроші Дікману не виплачувати, але статтю видалити з архіву TagesZeitung.
Але ця історія отримала продовження. Уже після того, суд виніс своє рішення, німецький художник Петер Ленк дав Penis-Prozess друге життя.
У листопаді 2009 року вночі він інсталював на стіні редакції TagesZeitung скульптурну композицію, головним героєм якої став редактор Bild зі своїм пенісом, що злітає на п"ять поверхів догори.
Про цю акцію не знав ніхто, окрім одного із керівників редакції TagesZeitung. Теоретично зняти роботу можна було в процесі її монтажу. Але після того – практично неможливо, бо вона отримала статус твору мистецтва.
Все б нічого, але офіс Bild розташований прямо напроти... тієї самої стіни редакції TagesZeitung, де було вміщено скульптуру з членом. Більше того, назва роботи Friede sei mit Dir (Мир вам) є грою слів – адже видавця жовтого таблоїду звати Фріда Шпрінгер.
Що тут почалося! До роботи почалося паломництво місцевих німців і туристів. В самій редакції TagesZeitung виник "пеніс-комітет" з числа феміністок, які протестували проти цієї інсталяції на стіні та вимагали демонтажу.
У свою чергу, художник заявив, що наполягатиме на компенсації, якщо роботу буде знищено. TagesZeitung, яка хронічно ледь зводить кінці з кінцями, не могла дозволити собі такої розкоші.
Розуміючи, що інформаційну війну програно, редактор Bild змінив тактику. Він став ходити до кафе на першому поверсі редакції TagesZeitung та роздавати інтерв"ю на тему, що герой з п"ятиповерховим членом на нього не схожий.
В якийсь момент він навіть став акціонером TagesZeitung, щоб ще сильніше дошкулити своїм кривдникам. Адже, окрім редактора з карикатурним членом, скульптор зобразив ще типові заголовки Bild у сатиричному оформлені – як то "Бум "Віагри" в кризу" на фоні злягання ведмедя та свині з людською головою.
Більше того, оскільки TagesZeitung за рішенням суду видалив зі свого архіву статтю про операцію Дікмана зі збільшення члену, сам "постраждалий" для піару вивісив її на іншому ресурсі. Що викликало протести вже в TagesZeitung, адже цей фельєтон, заборонений судом, був їх інтелектуальною власністю.
У підсумку, Кай Дікман і далі керує головною газетою Німеччини Bild – нещодавно він "допоміг" піти у відставку президенту Німеччини Крістіану Вульфу. Скульптура і далі висить на стіні TagesZeitung – вона не збільшила доходи видання, але ще сильніше посиліла їх славу "відірваної" газети.
А ця історія служить нагадуванням всім політикам та публічним персонам, що з пресою краще не сваритися, а критику на свою адресу сприймати зі гумором.
У здоровому суспільстві журналісти будуть потужною силою, навіть маючи в законодавстві кримінальну статтю за наклеп. А в хворому журналістику планомірно вбиватимуть і без цієї статті. Сьогодні, давши бій закон Журавського та Партії регіонів про наклеп, журналісти відвоювали пару сантиментрів втраченого за три роки простору свободи. Головне – не зупинятися на цьому. А також на багато років наперед добре запам"ятати, хто саме захотів їх саджати до в"язниці.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
