Секрети ''Межигір'я'' ми спробуємо розкрити через Європейський суд з прав людини

Сьогодні ми офіційно оголосили про подачу заяви в Європейський суд із прав людини.

Справа стосується відмови української влади розголосити вартість земельної ділянки, яку президент Янукович купив у "Межигір'ї".

Документи до Євросуду були подані вчора. Ось підтвердження про отримання ними заяви.

Як відомо, "Межигір'я" Януковича, за документами, розподілено між двома суб'єктами. 137 гектарів перебувають у оренді міфічної фірми "Танталіт", яка належить трасту з Ліхтенштейну через британську та австрійську прокладки.

Другим власником "Межигір'я" є сам Янукович. Спочатку він орендував земельну ділянку площею 1,76 га, а після обрання президентом в 2010 році став власником цієї землі.

Моя версія – це було зроблено, щоб просто легалізувати факт проживання Януковича в "Межигір'ї", а на запитання про небачену розкіш робити круглі очі та відповідати – "ви що, я володію лише маленькою часткою!".

У розслідуваннях "Української правди" ми доводили, що Янукович є прихованим кінцевим власником всієї резиденції, яка за площею сягає Князівства Монако.



Про те, що Янукович тепер не орендує, а володіє землею 1,76 га, я дізнався з декларації президента за 2010 рік, коли ділянка такою площею вперше з'явилася у нього в розділі власність.

Тож влітку 2011 року я звернувся до Вишгородської районної адміністрації – на підставі нового закону "Про доступ до публічної інформації" повідомити вартість продажу цих 1,76 га президенту Януковичу.

Продавцем землі була саме адміністрація, оскільки ділянка перебувала в державній власності.

Відмови чиновників вражали абсурдністю. Вони почали розповідати, що це конфіденційна інформація – хоча закон спеціально забороняє утаємничувати дані про розпорядження державним майном.

Потім вони почали вимагати нотаріально завірений дозвіл Януковича повідомити мені цю суму. Вони не розголосили навіть дату, коли була придбана ця ділянка.

Відповіді Вишгородської районної адміністрації інколи абзац в абзац повторювали листи, які я отримував від адміністрації президента. А в суді районну адміністрацію (тобто орган державної влади) представляв той же юрист, який раніше від імені Новопетрівської сільради (тобто органу місцевого самоврядування) домагався судової заборони на проведення журналістського пікету "Межигір'я".

Для мене очевидно, що всі кроки щодо "Межигір'я" погоджуються в одному центрі – на самій горі.

Тож, після серії відмов надати вартість землі, я оскаржив дії Вишгородської районної адміністрації в суді. За півтора роки програв три українських інстанції – і от тепер подав заяву до Європейського суду з прав людини.



Ми вимагаємо визнати дії органів української влади порушенням 10 статті Європейської конвенції прав людини: "Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів".

Юридичну підтримку у зверненні до Євросуду надає Фонд захисту права на доступ до інформації, заснований Інститутом Медіа Права за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Представником нашої сторони у Європейському суді буде адвокат Едуард Марков.

Ми не подавали вимогу про матеріальну компенсацію. Це питання буде порушуватися пізніше.

Моя думка – в разі, якщо суд присудить матеріальну компенсацію, це дозволить уже новій Генпрокуратурі за аналогією зі справою Луценка порушить справу проти чиновників Вишгородської адміністрації, чия відмова надати інформацію призвела до матеріальних збитків державного бюджету.

А потім у ході допитів можна буде іти по всьому ланцюгу – хто йому давав команди ховати інформацію та як взагалі ця резиденція була виведена з державної власності.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.