Присяга Януковича – дев'ять місяців безглуздої секретності
У мене є дві новини – радісна та сумна.
Радісна – бо адміністрація президента надіслала мені президентську присягу Віктора Януковича.
Сумна – бо чекати цього довелося понад дев'ять місяців, хоча закон дає для відповідей на запити п'ять (!) днів.
1 червня 2012 року я звернувся до адміністрації президента з проханням надати копію присяги президента Януковича, яку він склав на трибуні парламенту в день інавгурації.
7 червня адміністрація президента повідомила, що присяги в них немає, бо Янукович передав її голові парламенту Володимиру Литвину.
Апарат Верховної Ради, в свою чергу, також повідомив, що і вони не мають присяги, бо спрямували її на зберігання до Конституційного суду.
Уперше до Конституційного Суду я звернувся 4 липня 2012 року.
10 липня Конституційний Суд за підписом керівника секретаріату Дубровського відмовив у наданні присяги Януковича. Він пояснив тим, що згаданий документ відноситься до документів, що містять службову інформацію і мають гриф "для службового користування".
Більш абсурдну відповідь складно вигадати. Адже сам закон "Про доступ до публічної інформації", на підставі якого я просив дати присягу, чітко описує, що таке службова інформація.
Службова - це та,
(1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.
(2) що зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Складно уявити, як здоровий мозок може вважати передачу до КС присяги Януковича "збором контррозвідувальною інформацією" або саму присягу – "доповідною запискою".
13 листопада я за допомогою Інституту медіа-права подав позов до Окружного адмінсуду Києва з вимогою примусити КС видати мені таки цю присягу.
Звісно, суд я програв – 5 грудня 2012 року. Суд постановив, що "текст присяги президента України є складовою частиною особової справи президента України, документом з грифом "Для службового користування".
Абсурд, бо текст присяги дослівно виписано в Конституції, а підпис Януковича розміщено на його сайті! Але в Конституційного та Окружного адміністративного були свої думки з цього приводу.
"...Таким чином, зазначене вище унеможливлює сканування тексту присяги президента України з його оригінальним підписом", – сказано в рішенні суду.
Після цього вердикту ми вирішили зосередилися на інших справах та підготовці заяви до Європейського суду з прав людини щодо відмови розголосити інформацію про "Межигір'я".
Тим часом я отримав іншу присягу Януковича – присягу державного службовця. Він її склав у 1997 році, написавши своє прізвище з помилкою – як "Януковіч", через літеру "і".
У той час, як в інших україномовних документах, виданих Януковичу в той час, його прізвище писалося як "Янукович" – через букву "и".
Власне, після цього 28 лютого я звернувся до адміністрації президента з простим запитом – оскільки є різночитання, прошу повідомити офіційне написання прізвище чинного президента.
6 березня адміністрація президента надіслала мені відповідь – "На ваш запит повідомляю: всенародно обраним президентом України є Янукович Віктор Федорович".
Ну слава Богу! – подумав я. Все-таки Янукович пишеться через літеру "и".
Але зовсім несподівано адміністрація президента додала до цього листа... копію президентської присяги. Той самий документ, який я безуспішно шукав, починаючи з 1 червня минулого року, отримуючи відмови від Конституційного суду та програючи позови!
Щоб надати цей елементарний документ – президентську присягу – владі замість одного робочого тижня знадобилося дев'ять місяців та п'ять днів!
Може, тому і нам всім не слід ображатися, що обіцяне три роки тому "покращення" так і не настало? Воно обов'язково настане. Колись. У майбутньому. Далекому майбутньому... Дуже далекому...
P.S. До речі, незрозуміло, що все це означає. Тепер у мене на руках дві присяги чинного президента. В одній він названий "Януковіч", в іншій – "Янукович". Це дві різних людини – чи одна й та сама, тільки дуже неосвічена?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
