''Jesus District'' для регіонала
Наш Draper Hills Summer Fellowship має найменший стосунок до пропаганди американської демократії. Він пропагує демократію як "універсальну цінність" – та відверто говорить про порушення, де б вони не були. А самокритичність дає право критикуваті інших.
Наприклад, наш вчорашній лектор стенфордський професор Памела Карлан дуже скептична щодо американської демократії.
Каже, що на праймеріз приходять голосувати активісти республіканців та демократів, які часто радикально налаштовані – а оскільки явка невелика, то 7 відстотків можуть визначати вибір 50 відсотків. Про те, що Верховний суд США дотримується думки еліт, оскільки самі еліти і форумують його склад. Сміється з обов'язкового голосування, запровадженого в Австралії – і несвідомі виборці, силою загнані на дільниці, аби не гаяти час, просто обирають тих, що стоять в горі бюлетеня. Це так зване "donkey voting" – "віслюкове голосування".
Але найцікавіше – про знайоме українцям явище: махлювання з виборчими округами. Коли американські політики формують межі виборчих округів під вигідну для себе географію.
"Це найбільший приклад загарбання (power grab) влади в США. Щойно надходять дані про перепис населення, як політики починають писати петиції про перегляд меж округів", – каже Памела Карлан.
Одного разу в районі затоки Сан-Франциско вони так нарізали округ, що його частини опинилися на різних узбережжях. Тому цей округ називали "Jesus District" ("Округ Христа") – бо дістатися з однієї частини в інший можна було хіба що пішки по воді.
При чому формування виборчого округу в такий спосіб домоглися брати Філ та Джон Бартони – вони обидвоє в приблизно один і той самий час обиралися до Палати представників від Каліфорнії.
Але каліфорнійський "Jesus District" існував у 1970-их роках. А український "Jesus District" був у 2012 році. Це округ 181 у Київській області, який під провладного кандидата нарізали так, що невелика частина округу була на лівому березі Дніпра (місто Переяслав-Хмельницький), а решта – на правому.
І щоб переїхати з берега на берег, треба було їхати аж до Канева або Києва. До речі, переміг в окрузі регіонал Оніщенко (перше прізвище – Кадиров).
Інший стенфордський професор, наш куратор Ларрі Даймонд закликає не впадати у відчай у боротьбі за демократію: "Будівництво демократії може бути метою всього життя. Навіть у нас в Америці ще 50 років тому велика частина населення не мала права голосу. Східній Європі пощастило – трансформації відбулися дуже швидко завдяки сусідству з Євросоюзом і НАТО. Але більшості країн пощастило менше, і побудова демократії може зайняти 20-30 років".
Вони досі живуть спогадами про помаранчеву революцію як неймовірну подію – та не можуть зрозуміти, як її лідери могли втратити шанс, що випадає раз на покоління. Але сьогодні всі надії теоретиків демократії зосереджені не на Януковичі чи Тимошенко, а на Бірмі. Це нова історія переходу – від військової диктатури до демократії.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
