4 квітня 2012, 13:09

Виклик імперських сурм

Минулого тижня на сторінках української преси збіглися в часі дві протилежні стратегії розвитку нашої країни.

Мирослав Маринович, багаторічний моральний координатор для великої кількості думаючих українців, у газеті "День" відстоює принцип роботи "знизу" для відродження України. Вражає авторська метафора "шляху Іуди", який штовхав Ісуса обійняти владний трон Ірода, та "шляху Христа", який збирав і вчив учнів своїх новим моральним правилам суспільного життя. Прикметно, що автор, пропонуючи своє бачення, готовий до діалогу із тими, хто виступає за "лікування влади згори".

На цьому тлі українського суспільного діалогу, започаткованого ініціативою "1 грудня", кричуще відмінно виглядає програмна заявка Віктора Медведчука "Я за украинский выбор!" у журналі "Эксперт". Московський "возвращенец" стверджує, що "наша страна пока стоит на перепутье: строить суверенное государство или отдать право управлять собой новой европейской сверхдержаве". Висновок прогнозований для тих, хто в любій автору Москві стомився чекати "блудного хохла": вперед, до Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю та Казахстаном. От де не буде проблем із українським суверенітетом!

Варто подякувати В.Медведчуку. Він відверто задає координати цього, з дозволу сказати, "украинского выбора": "История Киевской Руси, Запорожской сечи, Российской империи и Советского союза – всё это наша история". Те, що в автора з української історії якось випадає 250 років Великого Князівства Литовського, 100 років Речі Посполитої, 200 років Гетьманщини, доба УНР та ЗУНР – не дивно. Все це лишається "на перепутье", а в "подПУТье" історією зветься лише те, що Кремль схоче.

Найпаскудніше, що ці чергові заклики змінити Україну на Малоросію відбуваються в момент максимальної внутрішньої та зовнішньої дискредитації й ізоляції офіційної української влади через її самодурство й клептоманію.

Не буду замовчувати і вину попередньої демократичної команди, яка своєю внутрішньою війною підірвала волю і віру в європейську Україну.

Все це накладається на звичку до "солом'яного вогню" української натури, яка готова повставати, але не терпить довгої, кропіткої домашньої роботи по відновленню особистої та національної гідності, демократії та моралі.

Цим і користаються вже не замасковані, а відверті прихильники відновлення Імперії, які пропонують дорогу прискорених курсів падіння на коліна і зняття із себе всієї відповідальності за власну країну.

Можна було б не звертати увагу на чергові зухвалі імперські маніфести. Можна було б і, правда без поспіху, готувати нове покоління молодої закваски, що заквасить все тісто, як говорить (і, головне, робить!) шановний Мирослав Маринович. Та, на жаль, ми живемо не в притчі, а в реально "звихнутий час", біля реально націлених на поглинання сусідів, в реально зневіреній, розділеній і беззахисній у цьому розділенні Україні.

"Покликаних багато та вибраних мало", пане Мирославе. Досить лиш глянути на безкінечну коломийку об'єднання демократів, яка дедалі перетворюється на пріснопам'ятну "канівську четвірку", щоб зрозуміти необхідність битви за Україну одночасно і зверху, і знизу, і "в царських палацах", і "в убогих хатах". Ми не маємо часу відкладати зміни до наступного тайму. Його може просто не бути. "Крім необхідності причини й дії в житті існує ще необхідність долі", писав О.Шпенлер.

Боюся, що останні звуки імперських сурм – не учбова тривога. При такій владі і такій опозиції ситуація все більше нагадує період розбитих холодноярських отаманів, які все очкували вказівки Проводу, все виглядали аероплану як знаку для загального повстання. Але не дочекалися і, хто з боєм, хто й без, так чи інакше зійшли зі сцени, поховавши знамена та надії.

Знаю, що не мені вказувати Мирославу Мариновичу чи іншим глибоко шанованим поводирям суспільства, що об'єдналися в рамках ініціативи "1 грудня". Проте, хотілося б попросити їх допомогти не тільки спраглому посполитому громадянину, але й самовпевненому політикуму змобілізуватися, зустрітися і повірити одне одному. Тут і тепер!

Бо "кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто, чи дім, поділені супроти себе, не втримаються" (Мт, 12:25).

http://www.day.kiev.ua/226389

powered by lun.ua

Це про нашу з вами свободу

У будь-якій країні, якщо підозра пред'являється президенту чи колишньому президенту, підпис під документом має поставити посадова особа, яка забезпечує контроль за законністю в країні – генеральний прокурор...

Диспозиція 2022

Цього року якось не міг відповідати на різдвяні привітання традиційним "Веселих свят". Вважав це неадекватним тому, що нам належить пройти у 2022-му...

Пережили і перемогли мафію і дніпропетровську, і донецьку. Переживемо та переможемо і естрадно-циркову

Зупинка цілих галузей економіки – не порохоботська пропаганда, а реалії вже першого зимового місяця. Хіміки, хлібопеки, молочники, кондитери – вже закривають виробництва...

Історія політрепресій лідерів опозиції в Україні довела – це закінчується крахом замовників

Щодо чергової підозри президенту Петру Порошенку. 1. Висувати підозру екс-Президенту – завжди особливо ретельна робота. Я був першим Генеральним прокурором, який особисто підписав підозру втікачу Януковичу і довів її до вироку в усіх трьох судових інстанціях...

Чисті понти за наші гроші

Подивився журналістське розслідування "Слідство Інфо", яке зафіксувало спільне проживання родин екс-заступника МВС Гогілашвілі, його дружини – помічника Президента Маші Левченко з керівником ГУР Кирило Будановим...

Формула "автономія замість вторгнення" – смертельно небезпечна для України

Щодо переговорів Президентів. Путін нав'язує сценарій "фінляндизації" України. Там теж була спочатку аннексія 10% території, потім нав'язаний позаблоковий статус і багатолітнє відкрите втручання у внутрішню політику...