Навчитися говорити один з одним і знаходити спільні рішення
Найперше, хотів би висловити щиру подяку європейським гостям за їхню наполегливу роботу по формуванню українсько-українського діалогу. Саме так – українсько-українського. Очевидно, вже час усвідомити, що тут присутні не представники ЦК з Москви, Варшави і навіть з Брюсселю. Тут ведеться розмова між владою і опозицією, які знаходять консенсус у виборі національного інтересу.
З моєї точки зору, зараз не варто говорити про потребу якихось референдумів, бо Верховна Рада має конституційні та законні повноваження ратифікувати міжнародні угоди. Зокрема, і про асоціацію. Принаймні угода з Кіпром про офшорні мільярди не виносилася на референдум. І жодної проблеми в тому не було.
Давайте залишимо питання референдуму на той момент, коли Україна претендуватиме на членство в Європейському Союзі. Тоді референдум безумовно буде обов'язковим.
Тепер щодо конкретних питань між владою та опозицією. Дозволю собі виступати від опозиції, проте без надмірного запалу, звертатимуся з конструктивними пропозиціями.
Ми всі розуміємо, що президентові Вікторові Януковичу неможливо їхати до Вільнюса без вирішення питання звільнення Юлії Тимошенко: як його головного політичного опонента і лідера української опозиції. Ми не розуміємо, як купляти квитки у Вільнюс, якщо станом на 28 листопада Юлія Володимирівна перебуватиме за гратами.
Для нас є очевидна необхідність знайти національний компроміс – підкреслюю: національний компроміс – між крайнощами, і знати найкраще спільне вирішення цього питання. З юридичного боку існує кілька варіантів – це повна реабілітація Тимошенко і її виїзд на тимчасове лікування за кордон. Саме в межах цих двох рамочних речей нам і треба досягти домовленостей.
Для того, щоб не звертати увагу на тих, хто говорить, що це буде якесь вибіркове рішення, зауважу – сама процедура та інститут помилування по своїй суті є вибірковими. З часів Понтія Пілата – це право керівника прийняти таке рішення. Я перед вами стою як приклад і прецедент успішності такого кроку.
З юридичної точки зору (підкреслюю – саме юридичної точки зору), моя справа, яка була завершена, і справа Тимошенко, яка також завершена, нічим не відрізняються.
Думаю, що вже сьогодні, на превеликий жаль, ми не почуємо відповіді від влади про предмет такого компромісу. Зате сьогодні ми мусимо дати чіткий імпульс, що влада і опозиція вирішать питання щодо формату її звільнення.
Я просив би, щоб влада принаймні підтвердила сьогодні усвідомлення, що ця перепона на шляху до Європи буде усунута.
Позиція друга – вибори в Києві. Шановні колеги з влади: не можна претендувати на європейськість і жити в країні, в якій столиця не має обраного міського голови. Більше того, ця пошесть вже розповзається по країні. У нас не обрано міського голову в Чернівцях, Миколаєві, Чернігові... Це дуже погана метода. Знову ж таки – давайте знайдемо компроміс, визнаємо, що це питання треба врегулювати. Безумовно, провести вибори до Вільнюса вже не вдасться, але давайте остаточно визначимося з тим, що ці вибори найближчим часом мають відбутися. При такій постановці питання Верховна Рада призначить конкретну дату.
Це був би справжній державний підхід до цього дуже дражливого питання, яке турбує європейців, опозицію, але найголовніше – мільйони громадян, які проживають на обезголовлених територіях.
Позиція третя. Нам сьогодні треба домовитися і внести в рішення пункт про те, що ця зустріч – лише перший крок у проведенні круглих столів, що мають відбуватися далі. Головним завданням і влади, і опозиції, дякуючи нашим європейським друзям, є потреба навчитися говорити один з одним і знаходити спільні рішення. З моєї точки зору, після Вільнюса постане питання моніторингу втілення ухвалених єврозаконів у життя, аналізу їхнього виконання, бо ми вже сьогодні знаємо, що вони, м'яко кажучи, не діють так, як хотілось би.
Давайте сьогодні домовимося, що наступний круглий стіл прийме рішення про тих, хто буде перевіряти виконання нових єврозаконів.
Наостанок про потребу вже на наступний круглий стіл запропонувати новий "список Фюле". Принагідно, хочу подякувати панові єврокомісарові за той перелік вимог, що носить його ім'я. Та вже очевидно, що українцям самим треба було б швидко сформулювати наступний перелік першочергових єврозаконів. Це було б справді конструктивною ознакою сьогоднішнього засідання. У такому переліку міг би бути й виборчий кодекс, з яким, очевидно, ми вже не встигаємо цього року, а також багато інших законів, яких потребує процес європеїзації України.
Ми маємо подати головний знак нашому суспільству. Попри критику якості як опозиції, так і влади, їх неповної відповідності визначенню "політичної еліти", варто домовитися: українські політичні сили з влади й опозиції готові наполегливо працювати заради нейтралізації атак Кремля та його п'ятої колони на українське суверенне право обирати своє майбутнє. У цьому питанні саме сьогодні треба знайти позитивне рішення і дати суспільству сигнал: ми єдині і цьому питанні. Україна, як і кожна інша незалежна держава, має право визначати власну міжнародну орієнтацію.
Як мені здається, було б дуже важливо, якби представники і влади і опозиції підтвердили це бодай символічно, прописавши це в рішенні сьогоднішнього засідання.
* Виступ на Національному круглому столі з питань європейської інтеграції України 11.10.2013 р.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
