Тактика без стратегії – це просто суєта перед поразкою
За прикладом західних країн Центральна влада України мала передати право регулювати карантин місцевому самоврядуванню. І взяти на себе економічні кроки допомоги людям і бізнесу.
Проте у гірших традиціях совка все зробили навпаки: жодної допомоги не надали, а пафосно закручують гайки обмежень.
Останньою краплею – як і завжди в Україні – стала не економічна криза сама по собі, а "велюрова" несправедливість.
Мер Черкас говорить те, що хочуть почути змучені карантином і злякані перспективою банкрутства люди.
У цій ситуації демонструвати гіперфункцію політичних залоз – марно. Пізно згадувати про наявні корупційні справи далеко не білого-пухнастого міського голови і його оточення. Як і про те, за кого він голосував на президентських виборах. Бо йдеться не про мера Черкас. Йдеться про Державу, яка може встояти лише в умовах довіри людей і співпраці центральної і місцевої влади.
Тому Президент має вибрати стратегію.
1. Еволюція – потрібно не тільки делегувати мерам міст право послаблення карантину, але й завершити децентралізацію країни.
Надзвичайна ситуація яскраво довела, що обласні та районні державні адміністрації давно нічого не вирішують, вони мають бути ліквідовані. Усі ці карикатурні "губернатори" і їх свити мають відійти в минуле. Натомість треба ввести префектів, які на місцях жорстко каратимуть за сепаратизм.
2.Репресії – закручування гайок, яке призведе до народження нових партій та форм організованого протесту.
Це в кращому випадку закінчиться достроковими виборами до ВР і створенням нового Кабміну.
Як вчив мудрий Сунь-Цзи: "Стратегія без тактики – це найповільніший шлях до перемоги. Тактика без стратегії – це просто суєта перед поразкою".