Олег Барна. Смертію смерть поправ
Він був.
Блін, як страшно це звучить – він був.
Олег Барна був безкомпромісним у своїй правоті й у своїх помилках. Він був учителем фізики та математики і, ставши політиком, все розкладав на дві полиці – українську і ворожу.
Олег був класичним, без будь-якої домішки чи користі, бандерівцем.
І ніщо і ніхто не міг зсунути цю людину-камінь з його позиції. Саме такі люди в усі віки боронили Україну.
Він був цільний у своїх переконаннях і діях. Йому взагалі було байдуже, що навколо нього. Він боровся проти Кучми в 90-х, він був поранений на Майдані 2014-го, пішов у першому загоні добровольців на АТО, де знову був поранений. Депутатство він, по-моєму, й не помітив, залишився таким же чорно-білим, радикальним і впертим.
Він приносив багато проблем для коаліції, але на нього не можна було сердитися. Його щирість, безпосередність і безкорислива любов до України робила всі претензії неадекватними.
Те, що Олег після усіх травм пішов воювати – не дивувало. Він, який ще в січні 2015 у залі Верховної Ради назвав Путіна ху@йлом, лишався собою – не на словах, а в окопі.
Ми інколи переписувалися. Він жодного дня цієї страшної війни не сумнівався в Перемозі.
Сьогодні мав бути його День народження. Смертію смерть поправ.
А ще він малював образи...
Спи вічним сном, Друже Олег, наш Брате і Герою.
Живий, поки пам'ятаємо.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
