Олег Барна. Смертію смерть поправ

Він був.

Блін, як страшно це звучить – він був.

Олег Барна був безкомпромісним у своїй правоті й у своїх помилках. Він був учителем фізики та математики і, ставши політиком, все розкладав на дві полиці – українську і ворожу.

Олег був класичним, без будь-якої домішки чи користі, бандерівцем.

І ніщо і ніхто не міг зсунути цю людину-камінь з його позиції. Саме такі люди в усі віки боронили Україну.

Він був цільний у своїх переконаннях і діях. Йому взагалі було байдуже, що навколо нього. Він боровся проти Кучми в 90-х, він був поранений на Майдані 2014-го, пішов у першому загоні добровольців на АТО, де знову був поранений. Депутатство він, по-моєму, й не помітив, залишився таким же чорно-білим, радикальним і впертим.

Він приносив багато проблем для коаліції, але на нього не можна було сердитися. Його щирість, безпосередність і безкорислива любов до України робила всі претензії неадекватними.

Те, що Олег після усіх травм пішов воювати – не дивувало. Він, який ще в січні 2015 у залі Верховної Ради назвав Путіна ху@йлом, лишався собою – не на словах, а в окопі.

Ми інколи переписувалися. Він жодного дня цієї страшної війни не сумнівався в Перемозі.

Сьогодні мав бути його День народження. Смертію смерть поправ.

А ще він малював образи...

Спи вічним сном, Друже Олег, наш Брате і Герою.

Живий, поки пам'ятаємо.