28 березня 2026, 12:50

Політична криза: які раби, такий і Спартак

"Слуги народу" вже котрий тиждень бастують. Голосів за будь-які урядові законопроекти немає.

З огляду на абсолютну покірність протягом 7 років, це – повстання рабів.

При чому – глухонімих.

Бо жодних вимог колишня монобільшість не висуває.

Що стоїть за цим?

1. Небажання голосувати закони про підняття податків, які гарантували МВФ Президент, Премʼєр і Голова Нацбанку. Мало хто вірить, що у зелених прокинулася совість. Скоріше причина у зупинці конвертних стимулів. Рабам урізали пайку.

2. Образа на Уряд і особисто Премʼєрку Свириденко, які не вважають за потрібне навіть робити вигляд спілкування з депутатами. Якщо при Єрмаку (і з конвертами) така поведінка стюардеси була звичною, то після падіння всесильного "віце-президента" раби захотіли хоч мінімальної поваги.

3. Невдоволених очолив Арахамія. Які раби, такий і Спартак:)

Але нинішній директор коаліції слуг та опзж явно може стати Головою ВР.

І дійсно, який сенс з нинішнього Стефанчука, якщо він абсолютно похоронив субʼєктність парламенту і в носі має питання депутатів до ними ж найнятого Уряду?

4. Зміна статусу Арахамії з формального директора більшості до офіційного статусу влаштовує Офіс Президента, який готовий перекласти на нього брудну роботу з рабами. Аби були голоси.

5. Такою ротацією у вищому кріслі ВР цікавляться і ті, хто вірить, що Арахамія легко підпише чи ратифікує будь-яку мирну угоду. Бо він – рафіноване підтвердження принципу "бабло перемагає зло".

Чому на 4 році війни ми мусимо спостерігати за цими огидними маневрами?

Бо 7 років тому українці вручили владу авторитарному популісту. А потім ще й дали йому монобільшість з числа ним же зібраних ноунеймів.

Відтак, все державне управління звелося до виконання непрофесійних забаганок, виправити які не має сміливості ні парламент, ні уряд, ні суд.

І сьогоднішнє повстання рабів – не криза, а штучно створена ситуація для перерозподілу впливу на ресурси.

І якщо ви уявите на одному рингу фігури Стефанчука і Арахамії – зрозумієте глибину політичної кризи, в яку завела політика Зеленського.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Час пояснити план закінчене війни

1. Трамп безумовно перетнув червону лінію у відношенні до України. Від самого початку свого другого президентства він (на відміну від Байдена) оголосив себе не союзником у боротьбі з агресією кремля, а арбітром для припинення війни...

Будь-який нейтралітет – спосіб беззбройної здачі країни агресору

1. Що путін хоче досягти? Багато друзів та незнайомих людей в ці дні постійних дроново-ракетних ударів запитують: яка мета цього повітряного терору? Є версія, що так він намагається організувати бунт в столиці...

Занавіс. У всіх сенсах цього слова

Цей пост про відповідальність за некомпетентність. Точніше – про те, що відсутність такої відповідальності робить Україну ще і ще і ще слабішою...

Що після візиту Сі до США

Отже, завершився ще один акт глобального дипломатичного балету на мінному полі. Загальні дебати на сесії ООН та державний візит Сі до США. Українська дипломатія вцілому не змогла відновити свою субʼєктність...

Прийдеться знову вибиратися з могили

У суботу я планував написати пост про шедевральну книжку Павла Белянського – "Я працюю на цвинтарі". Але все перевернули новини з обшуків у Офісі Генпрокурора...

Демократія краще працює в підвалі?

Зелена монобільшість парламенту нарешті зібралася на сесію ВР. Втомлені сонцем слуги з подивом виявили, що ситуація в Києві відрізняється від європейських курортів, а "Словник незламності" не допомагає від ракет...