Чи накриє виробництво дронів схема "шлагбаум"?
Заява керівника німецького промислового гіганта Рейнметал про те, що українські дрони нічого не варті, пояснюється дуже просто.
Рейнметал – це не тільки танк Пантера.
Останні роки концерн переключився на дрони.
Мезозой закінчується і динозаври мають зникнути. Бо хто ж купуватиме танк за 10-15 млн євро, якщо його можна спалити дроном-камікадзе за 500-700 євро. У підрозділах СБС на це йде в середньому 3 (!) fpv.
І от динозавр під тиском Дарвіна та Мадяра вирішив стати саблезубим тигром.
Але апетит залишився незмінним!
Дрон розвідник Рейнметалу Luna, 100-200 км – вартість 1-2 млн євро.
Український Чаклун, 100 км – вартість 350 тис гривень.
Дрон камікадзе Рейнметалу FV, 100 км – 50-200 тис євро.
Український дрон Вирій, 80 км – 30 тис гривень.
Звичайно, можна заперечити, що оптика і джем у німців краще. Але співвідношення ціна/якість вони нищівно програли. Тому і пробують дискредитувати українських конкурентів.
Про китайські комплектуючі українських дронів знаю.
Але, по-перше, Китай нам їх продає вже 4 роки.
По-друге, він тим більше продасть їх арабам, від нафти яких він серйозно залежить.
І по-третє, згоден: от в цьому питанні держава мала б допомогти в переході на елементну базу Південної Кореї, Тайваню, Японії...
І тут на сцену виходить Президент Зеленський, який направду зробив дуже добру роботу в арабських країнах. Україна тепер має угоди про співробітництво і готова продати партнерам випробувані війною дрони, системи управління, софт, рер і реб.
При цьому Зеленський каже, що ми виробляємо в день тисячу дронів. А ще стільки ж могли б виробляти, якби були замовлення. І ще каже, що деякі виробники "за спиною держави" збудували 10 заводів за кордоном.
Що це означає?
Це означає, що наші виробники мають 50% вільних потужностей. Але держава (яка нічим не доклалася до розробки таких дронів і виробництв) не дає їм ліцензії на експортні операції. Хоча логіка говорить державі: продай ліцензії всім бажаючим. Більше ліцензій – більше надходжень до бюджету.
Але ніт.
Тому виробники тікають в країни, де президентське оточення не вирішує, кому дати дозвіл на експорт, а кому ні.
По суті, ми бачимо народження системи Шлагбаум в сфері дронів.
Бо коли чиновник буде вирішувати, кому дати ліцензію – чекай на систему Міндіча.
Ціна питання рахується просто: Зеленський сам оприлюднив, що ми можемо робити 8 млн дронів, але фінансування дозволяє закупляти лише половину.
Маємо 4 млн дронів для можливого експорту.
Візьмемо ціну fpv, а не в десяки разів дорожчих бомберів чи розвідників.
4000000х500= 2 млрд дол.
І це мінімально. Бо fpv коштує 500 дол, а бомбер – 50 тис.
25% – дозволена рентабельність.
Якщо араби запропонують вищу ціну (а це безсумнівно), то дозволений прибуток в 500 млн дол зросте. Можливо в рази.
А якщо їм продадуть ще і софт? Чи подарують як королю Великобританії подарували планшет з системою ситуативної обізнаності Дельта?
Його ціна – безцінна. Це – головний інтелектуальний продукт воюючої країни.
**************
На восьмому році 5-літньої каденції є дві стабільні речі: зелена корупція і мізерна зарплата військових.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
