''Громадське радіо'' і суспільне мовлення
Цілком імовірно, що якби Україна мала потужне суспільне мовлення кілька років тому, то її нещодавня історія була би менш конфронтаційною і менш кривавою. Адже люди, котрі ухвалюють свої рішення на основі чесно поданих новин, поводять себе інакше, ніж ті, для кого поточні події переповідають як страшилку або фантастичну казку.
"Громадське радіо" відновило свою роботу більше року тому для того, щоби дати слухачам нове джерело інформації, максимально дистанційоване від комерційних, партійних чи державних впливів. Ми відчували, що повинні дати людям можливість краще орієнтуватися у подіях і оцінках, і ми були готові робити це так само професійно, як робили це завжди, але уже без знижок на інші, ніж інформування, цілі власників засобу масової інформації (ЗМІ). Бо наше ЗМІ – громадська організація.
За цей короткий, що минув, проміжок часу нарешті було ухвалено Закон про суспільне телебачення і радіомовлення, нехай дещо недосконалий і суперечливий, але цілком придатний для початку реформи державних мовників, було би бажання.
Коли ми публікували наш перший подкаст, ми не могли знати, що від кінця зими 2014 року завдяки перемозі Майдану наші журналісти зможуть мовити на хвилях Першого каналу Українського радіо. А тепер щодня ми видаємо в ефір спільну з Національною радіокомпанією України (НРКУ) двогодинну розмовну програму "Громадську хвилю".
Оскільки "Громадське радіо" кревно зацікавлене у створенні справжнього суспільного мовлення в Україні, мої колеги запропнували мені, як головному редакторові, викласти наш погляд на перехід від державного до суспільного радіо. Погляд, який вималювався після тривалих дискусій на наших нарадах.
ШАНС
Такого шансу більше не буде. У кількох поколінь так точно. Важливо не затягувати перетворення, не розкачуватися надто довго. На щастя, в Україні, на відміну від інших країн Східної Європи, де також відбувалися переходи від державного до суспільного мовлення, є додатковий простір для маневру. Маються на увазі групи журналістів, які самостійно взялися будувати організації, які частково взяли на себе функції суспільних мовників.
Головною ознакою трансформації мають стати зміни в ефірі. Уже зараз можна дати в ефір нову якість новин, аналітики і тематичних програм. Для цього не варто чекати, поки вся велика машина радіо перебудується під вимоги нового закону.
"Громадське радіо" готове усіляко сприяти наповненню сітки мовлення НРКУ новими програмами, які цілком відповідають тематиці і вимогам суспільного мовлення.
Уже зараз ми виробляємо три години власного продукту на день, і ми готові безкоштовно надавати додаткові програми НРКУ просто зараз (як ми успішно надаємо наші програми приблизно десятку обласних держтелерадіокомпаній) або виробляти їх спільно. За три місяці "Громадське радіо" готове збільшити загальний обсяг програм на хвилях каналів НРКУ (чи у майбутньому уже Суспільного радіо) до чотирьох годин на день, на умовах безкоштовної передачі матеріалів або спільного їх виробництва.
Наша друга пропозиція – ми готові виробляти таку кількість продукту, яку потрібно Суспільному радіо, це можуть бути десятки годин на день. В цьому випадку "Громадське радіо" розраховує на фінансування цього виробництва, хоча б і в обмеженому вигляді, навіть за цінами, меншими за ринкові. На решту потреб ми будемо шукати фінансування у суспільства і окремих жертводавців. Для реалізації цієї пропозиції буде потрібно від трьох до шести місяців, у залежності від потрібного обсягу мовлення.
СТРАТЕГІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Досі йшлося про тимчасові форми співробітництва. "Громадське радіо" пропонує і третій можливий варіант співробітництва – ми готові забезпечити постійне мовлення на окремому каналі Суспільного радіо. Для цього нам, знов таки, буде потрібне хоча б часткове фінансування від Суспільного радіо. Решту коштів ми будемо збирати самостійно.
Цей канал (наприклад, це міг би бути цілодобовий інформаційно-аналітичний канал) міг би стати не тільки одним із перших наочних результатів переходу до суспільного мовлення, але і своєрідним полігоном, на якому би випробовувалися би моделі для застосування у решті структурних одиниць суспільного мовлення: творчі, кадрові, фінансові, тощо.
Таке співробітництво цілком можливе, якщо його оперативно провести через зміни до Закону про суспільне телебачення і радіомовлення. А перші кроки можна робити навіть не чекаючи на зміни в законодавстві. Ми переконані, що можна знайти збалансоване формулювання поправок до закону, які дадуть можливість громадським організаціям брати більш участь в розбудові суспільного мовлення не тільки на рівні Наглядової ради, а і на оперативному рівні.
ДОВІРА І СТРАХ
Найголовніше для будь-якого ЗМІ – це довіра аудиторії. Без неї не мають значення ані зусилля професіоналів, ані інші наявні ресурси. Зусилля реформаторів державних ЗМІ мають перш за все бути скеровані на зміцнення і здобуття довіри.
Якщо аудиторія вірить, що її не будуть обманювати, у неї не крастимуть, і обов'язково працюватимуть над своїми помилками, тоді можна починати навіть надзвичайно складні перетворення. Обов'язковими складовими такої довіри є зрозумілі план дій і цілі, прозоре призначення керівництва через конкурс кандидатур, ясний кошторис, постійний зв'язок зі слухачами.
Про проблеми і успіхи треба чесно говорити, але важливіше, щоби за себе говорили дії.
Головний ворог перетворень це страх. Страх невизначеності непокоїться багатьма голосами: чи усе піде так як задумано і чи продумано все як слід; чи достатньо фахові виконавці і чи не краще дати цю роботу комусь, хто лояльний тобі особисто; чи вистачить часу і чи прорахунки можна виправити?
Страх долається працею, відданістю, дотриманими обіцянками, кропіткими роз'ясненнями і суперечками, виправленнями, тактичними відступами, по п'ять разів переробленою роботою, врешті-решт – усвідомленням незворотності своїх дій, тут "або пан, або пропав".
І головне, що може приборкати страх – це усвідомлення, що тобі довіряють твої слухачі. Їхня довіра надає крила, виступає власним суддею і гарантом проти власної слабкодухості, і водночас – захищає.
"Громадське радіо" уже зараз має високу довіру своїх слухачів. Ми знаємо це завдяки листам, телефонним дзвінкам у студію чи постам у соціальних мережах. Ми готові доводити і надалі, що ми гідні цієї довіри, та пропонуємо нашу допомогу для розбудови національного суспільного мовлення.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
