Кирило Лукеренко журналіст

Фантазія на тему диктатури

18 липня 2016, 03:28

Невдала спроба перевороту в Туреччині для України цікава не аналогіями, а увагою, яку вона привернула до сценарію силового захоплення влади.

Так, ситуації різні, інгредієнти несхожі, актори відмінні, знання турецьких реалій та історії наявні у одиниць українських коментаторів. Однак новини про путч за Чорним морем прийшли на одному тижні з невтішними новинами з Україні.

Ідеться не про конкретні факти зради, а про щось навіть гірше, укорінення зневіри. Це тло, що може стати тлом для повороту в бік авторитаризму.

Довіра, якої нема

Це прикра, навіть загрозлива ситуація вакууму довіри. Українці не готові приймати за дзвінку монету порожні слова політиків. Можливо її здатні задовольнити справи, але так чи інакше, за певного збігу обставин ця глибока недовіра може трансформуватися у розпач, нервовий зрив, і призвести до нового режиму, позбавленого сентиментальності і реверансів у бік наших з вами прав.

Кілька простих і ясних цифр.

Лише 5,1% українців вірить в успіх реформ.

35,6% вірять що гальмом реформ є Президент, а 38,2% – уряд.

Лише 8,4% українців готові терпіти матеріальні труднощі, якщо це треба заради здійснення реформ.

Це дані з дослідження "Реформи в Україні: громадська думка населення", що його провели Фонд "Демократичні ініціативи" та соціологічна служба Центру Разумкова. Результати опублікували на початку тижня, що минає. Опитування проводили з 11 по 16 травня цього року, загалом опитали 2016 осіб по цілій країні (похибка не перевищує 2,3%).

Іще раз: лише 5,1% вірять, що перетворення у цій країні будуть успішними. Це п'ятеро людей із сотні.

Уявіть сто своїх знайомих: друзі, сестра чи брат, батьки, бабуся, онук, однокласники, пацієнти у лікарняній палаті, покупці у черзі на касу, і просто знайомі учитель, дантист чи перукарка. До речі, ви не забули кадрових військових чи бійців добробатів? Ветеранів? Тепер в уяві розділіть цю всю групу у пропорції 5 і 95.

Так, серед сотні є ще майже чверть (24%) тих, хто сумнівається в успіхові реформ. Ще 37% уже не вірять, але зберігають якусь частку надії. 28% не вірять взагалі.

Отже, ви дивитесь телевізор, там виступає, ну скажімо, пан Гройсман. Він аргументує, він доводить. Він дійсно хоче змін на краще. Але з нашої уявної сотні знайомих йому цілком довіряють лише п'ятеро. Більше 38% людей при цьому дивляться на нього з думкою, що саме він і заважає.

Кількість тих, хто готовий терпіти заради реформ, зменшилась із 10,3% два роки дому до 8,4% нині. Ті, хто неготовий, бо "моє матеріальне становище вже зараз нестерпне", два роки тому були на рівні 28,9%, а зараз – 38,8%. Це 10 відсотків зростання. При цьому в 2016 році на Сході не готові терпіти 49,4% (підконтрольний центральній владі Донбас, до речі, більш терплячий, 37,5%).

При цьому, не забувайте, що опитування проводилося іще до нового підняття тарифів і неприхильної до влади політичної кампанії, що це супроводжувала.

До речі, з 1 вересня кіловат-година електрики буде коштувати 1 гривню 7,5 копійок, а з 1 березня наступного року – 1 гривню 40 копійок.

Що буває, коли нема довіри?

Історія показує на численних прикладах, що розчарування і зневіра породжують авторитарні режими, причому не завжди ця зміна відбувається за одну ніч.

Так, можна проскочити, якщо діяти відповідно. Шанс завжди є, але сподіватися лише на це – марно.

Невдачі приводять до збідніння і розчарування, що у свою чергу тягне за собою вимоги вирішити усі проблеми залізною рукою.

Коли люди говорять про успіх реформ, вони не задумуються на макроекономічними показниками, а просто приміряють ситуацію на себе, свій домашній бюджет. Вони готові терпіти, якщо довіряють. Якщо ж ні, то вони:

або все-одно слухняно погоджуються,

або саботують,

або протестують.

Тоді їх, можна

улестити/обманути,

налякати або

переконати і переконуючи зробити прихильниками.

Перше – це традиційний спосіб популістів. Друге – авторитарного режиму. Третє – дуже важко, це демократія.

Сьогоднішні недовіра і розчарування цілком здатні привести до влади прихильників сильної руки. Але танки на вулицях навряд чи з'являться за місяць чи два. Тут складніше.

Спочатку прийдуть популісти. Ті, хто буде обманювати і обіцяти, що знизить тарифи або знайде інший чарівний спосіб полегшити долю простих людей.

От скажімо, неправда і лестощі заведуть популістів до Адміністрації Президента, при чому ці люди називатимуть себе демократами.

Знов-таки, якщо вони будуть щасливчиками, то їм посміхнеться шанс проскочити (ну, наприклад, уявімо, що світова економіка вийде з кризи і потягне за собою Україну).

Якщо проскочити не вдасться? Якщо брехня зробить популістів, і всю країну банкрутами? Що тоді?

Злидні – поганий радник здоровому глузду. І хибно вважаючи діяльність популістів зразком демократії, хіба не буде логічним кроком звернутися до ідеї та практики твердого порядку, як гарантії від абсолютного розпаду?

Тим більше, що зовнішні вороги навряд чи зникнуть як роса на сонці. Що як гасла нової сили, що здатна захистити від зовнішньої і внутрішньої біди, запалять очі людей?

Що як істерика і розпач народять нову надію, але це буде надія на диктатуру?

І не важливо, хто очолить новий режим – амбітний мільярдер чи ветеран АТО. Не має значення, чи його залізною опорою будуть військові, поліція чи приватні охоронні компанії. Байдуже, чи при цьому говоритимуть про життя знедолених мас, чи занепад нації.

Тут головне, що під соусом порядку і справедливості під ніж підуть закон і з ним особисті свободи.

Але навряд чи ці дві речі зникнуть самі по собі. З ними зникне іще дещо.

Лише уявіть собі

Ми маємо розуміти, що сьогоднішня зневіра завтра загрожує перетворити Україну на країну суворого режиму. Цей образ неуспіху треба малювати уже зараз, щоби знати, куди ми не повинні потрапити.

Що буде, коли частина людей не злякається, і буде чинити опір, в тому числі збройний? Що буде, якщо частина регіонів не схоче жити в цій країні, і заявить, що іде на вихід?

Отже, спочатку будуть арешти і сотні убитих. І прийде страх, який багато хто буде для себе маскувати тією ж надією на стабільне життя.

Новий режим пообіцяє повернути гарячу воду в будь-яку годину доби і року та відремонтувати нарешті дорогу поруч з вашим домом. І з часом, можливо, навіть поверне і відремонтує. Хоча не факт. Можливо і рівень безробіття впаде, і вулиці будуть чистими. Але за цей самий час ви звикнете говорити пошепки, щоби не сказати зайвого.

Тут є іще одна сторона ситуації – люди яким байдуже. Ті, хто нікуди не ходять, ні на які вибори, котрі вважають, що це їх не стосується. Апатія. Самовдоволення. Самонавіювання. Хай розбираються інші.

От уявіть, у вас лише три канали телебачення. А може і 200, але жодного про політику. Зате там показують багато комедій і патріотичних серіалів. Це добре, бо ви менше нервуєте.

В новій країні контролюється усе: від інтернету до мобільного зв'язку. Читати закордонні сайти неможливо, бо їх блоковано. Про ваш спокій дбають, і багато хто за це вдячний новій владі.

Більшості уже не важливо, що цензура вихолощує інформацію, і люди не мають даних, на основі яких могли би прийняти свої самостійні рішення. Рішення приймають за вас. Ви лише їх виконуєте.

Або перевірки документів, на вулиці, на вокзалі, всюди. Ви уже звикли до них?

Усіх подробиць навряд чи можна вгадати, але спробуйте уявити, що вам не дозволено просто так виїхати за кордон. Або навпаки, ви можете врятуватися від арешту, лише коли тікаєте з родиною, кинувши квартиру і кота в ній.

Іще один приклад. Демонстрації заборонені, але студенти все-одно нехтують цим, і одного дня по ним відкривають вогонь, і серед них ваша племінниця.

Будуть чи не будуть золоті статуї верховного лідера, чи групи офіційно за списком затверджених героїв – не так важливо. Що дійсно критично – ані верховний лідер, ані хунта не зможе буде навіть припустити думки, що він чи вона зможуть залишити свою посаду за життя.

Вони знатимуть, що вони назавжди, інакше їм смерть. Вони будуть казати щось про відповідальність перед народом чи фатумом, але насправді це буде страх відплати за злочини. І змістити їх можна буде лише ціною нової революції, і нової крові.

Що робити?

Відповіді на це питання будуть для багатьох несподівані, асиметричні намальованій проблемі. Бо тут не про те, що для нас мають зробити інші, а про те, що маємо зробити ми самі. Це не про закони і бюджети, а про звичаї, звички і спосіб мислення.

Перш за все, треба зрозуміти, що намальована вище картина не є пророцтвом, а ілюстрацією, і що завчасно запрограмованого напрямку розвитку подій нема. Усе можна змінити.

По-друге, відкладіть в пам'яті, що так як було до кризи, ще довго не буде, і не вірте тим, хто обіцяє чудеса. Ми маємо виходити з того, що поліпшити рівень життя швидко неможливо. Відновити довіру за місяць – теж. Але знання і чесна робота здатні творити дива.

Усі, хто розуміють серйозність становища, мають діяти. Не вичікувати, а знати, що зворотній відлік уже пішов.

Рецепти на кшталт боротьби з корупцією, реальних змін на краще в медицині, школі, поліції, війську, на транспорті банальні. Але від них нікуди не дітися.

Нові урядовці, місцева влада, нові політики, судді з честю, правоохоронці і військові, журналісти, аналітики і правозахисники, це наша робота. Але також це справа для водія маршрутки, пенсіонерки, айтішника, будівельника, продавчині на ринку, комбайнера, тренерки у спортклубі, офіціанта, учительки танців, студента чи електрика на заводі.

Або ми це зробимо, або нас будуть за кілька років проклинати.

Наступне. Ми живемо у країні великої і маленької брехні. Не брехати – це те саме, що мити руки перед їжею. В Україні й досі про мило і умивальник більше говорять. Прийшов час ними користуватися.

Це нібито ясне, але дуже непросте завдання. Обман повсюдно: у вищих щаблях, на виборах, на роботі, в магазині, в транспорті, в родині, по телевізору, всюди. Обман став настільки поширеним, що фактично перетворився на одну з національних рис.

Хто ті 95%, котрі сумніваються чи повністю не вірять у реформи? Дуже просто, це люди, яких обманули не раз і не два. Які не вірять іншим, бо обманюють самі.

Боротися з цим можна лише за допомогою власного прикладу. Люди довкола повірять не одразу, а ще більший час піде на зміну моделей їхньої поведінки.

Окреме завдання – виховати в собі звичку не довіряти тим, хто уже ввів в оману, викреслювати брехунів із життя чи з ділових відносин.

Це робота на довгі роки, це фактично новий національний проект: навчитися і навчити не брехати.

Далі. Що робити, коли ви не при владі і ваш вплив на інших обмежено власною роботою чи двором? Коли вам 20 років, і ви приймаєте рішення, що зараз формують ваше життя на багато років уперед?

Треба розуміти, що універсальних рецептів для усіх не існує. Що за вас відповідаєте перш за все ви.

Що важливо дбати і про себе, і про спільне благо. Думайте, як власною працею (а не шахрайством) прогодувати в цей непростий час себе і тих, хто поруч. Допоможіть собі і тоді допомагайте тим, кому ця допомога потрібна.

Не сидіть як заворожені годинами біля телевізора, комп'ютера чи зі смартфоном у руці. Для нас, як споживачів, створено безліч розваг, але часом від них треба відриватися заради простих речей, які за нас ніхто не зробить.

Думайте власною головою, шукайте вихід, розв'язуйте по-новому старі задачки. Винаходьте нові варіанти.

Перевіряйте прочитане. Сказане політиками прокручуйте в голові ще раз.

Не давайте депресіям розтринькувати ваш час.

Говоріть з людьми, не тримайте свої тривоги у собі. Відкрито висловлюйте ваші сумніви – вашим колегам, учителям, політикам, начальникам.

Не давайте себе дурити. Відстоюйте свої права. Найбільше пильнуйте за тим, щоби під приводом спільного блага ніхто не зазирав вам у кишеню.

Не ховайтеся. Шукайте однодумців і робіть з ними те, що не зробить за нас ніхто.

Нарешті, поважайте порядних людей, незалежно від їхніх політичних, релігійних чи інших переконань. Знаходьте з ними спільну мову, в тому числі і буквально. Розрізняйте друзів і ворогів, аби зберегти нерви першим і перемогти останніх.

Щоби не впустити у цю країну диктатуру, треба почати довіряти самим собі. Повірити в нас самих і поширити це довкола. Це дуже важко, але можливо. Іншого виходу нема.

powered by lun.ua
Коментарі — 77
Andrey Kononenko _ 19.07.2016 17:11
IP: 188.163.73.---
Жан Жак:
Andrey Kononenko:
Василий Николаев:
Расслабьтесь, Николашка. В военную диктатуру я не верю. Но сейчас всё очевиднее, что демократия в чистом виде (а у нас такая) Украине не помогает, а вредит. Поэтому возникает вопрос о поиске альтернативных форм правления по крайней мере на период преодоления системного кризиса.
***
Одначе, економічна криза в Німеччіні 40 була подолана в умовах жорсткої окупаційної влади, в Південній Кореї – в умовах фактичної окупації США, в Японії – також під окупацією янкі,
в Чілі – в умовах диктатури Піночета...

То Ви, бува не збираєтеся оголосити війну США а на наступний день капітулірувати?:))
Оккупация США – это вообще чудесно.
Logic2009 _ 19.07.2016 10:40
IP: 91.196.177.---
Василий Николаев:
Я с моим аналитическим складом ума.
Леонид Ильич Хлестаков, это уже слишком.
Враньё как и большая часть того, что Вы пишете
(начиная с ника).
Комплекс неполноценности в рафированном виде.
sidor _ 19.07.2016 00:58
IP: 77.52.129.---
тока шо попалось в сети -. Для Савченко патриоты, волонтеры "Миротворца" – враги. А вот сепар, который есть в базе "Миротворца" – нормальный чувак, можно и сфоткаться с ним. На фото Андрей Лесик и Надя Савченко.h.t.t.p://i.obozrevatel.ua/8/1956369/inner/192974.jpg
Полтора месяца Савченко:- везде ходит с человеком Медведчука – Рубаном.- – призывает к переговорам с боевиками.
- писала письма боевикам, назвав их "воинами".
- желала счастья и здоровья террористке Коледе...
И созрела конспирология (как щас модно писать) – Савченко мутит часть военных на киев, заговор не удается – наемы выводят пипл на танки. Жандармы вяжут зачинщиков и получают подготовленные списки на арест главарей заколотников. Вяжут главарей и активистов. Так как исполнители – герои АТО – суд даст им условно и в запас. Главарей (заказчиков) – осудят и отпустят с удалением от политики (репутационное поражение), активистов партий – дадут по пару лет...Савченко получит тайно орден Дружба народов.
sidor _ 18.07.2016 23:37
IP: 77.52.129.---
Василий Николаев:
sidor:
Василий Николаев:
папа, а я могу быть лейтенантом? Можешь, сынок.
Папа, а я могу быть майором? Можешь, сынок.
Папа, а я могу быть генералом? Нет сынок, бо у генерала есть свой сын... А вы говорите нет сословий. А куда они делись? Хочу вам заметить, начальники Авдеевской, Макеевской (Червоногвардейской), Донецкой (Спецстрой) металлобаз не имели высшего образования. Не говорю уже о директоре Донецкой базы Укртабакбакалеи.
Первый раз слышу о сословии генералов.
Вы вообще в курсе – что такое сословие или этого тоже не знаете?
Мальчик, а если бы у тебя папа был ментом а мама проститутка – кем бы ты был? – Таксистом!
А о сословии таксистов слышали?......"В дореволюционной России: группа лиц, объединённых профессиональными интересами"
Да вы ще и не все книжки прочитали шо родители накупляли., а вже поумничать решили!
Andrey Kononenko _ 18.07.2016 23:35
IP: 188.163.73.---
Василий Николаев:
Расслабьтесь, Николашка. В военную диктатуру я не верю. Но сейчас всё очевиднее, что демократия в чистом виде (а у нас такая) Украине не помогает, а вредит. Поэтому возникает вопрос о поиске альтернативных форм правления по крайней мере на период преодоления системного кризиса.
Andrey Kononenko _ 18.07.2016 23:17
IP: 188.163.73.---
Василий Николаев:
:)
Государство построить – не будку сколотить. Путь сложный, неопределённого больше, чем определённого, движение во многом идёт на ощупь. Когда идёшь на ощупь по извилистому пути, то иногда бывают крутые завороты.
Александр 1 _ 18.07.2016 23:04
IP: 188.163.12.---
sidor:
И никто ни кого не расстреливал на площадях и не сжигал в амбарах. Даже военнопленные находились в бараках...///
Дополню вас, Сидор. В Николаеве немцы выделили деньги и людей для сохранения зоопарка: директор сбежал, а его зам со своей женой остался, т.к. они очень любили животных. А военнопленных отпускали по домам. Сначала местных, а потом и остальных. А Леониду Котляру (пленному Красной армии, который не признался, что еврей) выдали документ для того, чтобы он беспрепятственно мог вернуться домой в Киев (о чем он сам написал в книге "Остарбайтер"). Никого не расстреливали "изверги". Цитата: "Иногда режим в лагере резко ужесточался без всякой видимой причины. Тогда свободный вход и выход разрешали только по воскресеньям, а то и вовсе запрещали".
Andrey Kononenko _ 18.07.2016 23:02
IP: 188.163.73.---
Василий Николаев:
Andrey Kononenko:
Андрюша, вот вы мне все время задаете коварные, как вам кажется вопросы, так я вас тоже хочу спросить: как же так получилось, что вели вас, майданных скакунов и им сочувствующих, в ЕС, вели, а в результате привели не в ЕС, а к порогу военного переворота, возможность которого сейчас не обсуждает только ленивый.
Нас никто не вёл. Это мы – ведём. В вашем российском мозге это не укладывается, но мы – сами себе ведущие.
sidor _ 18.07.2016 22:25
IP: 77.52.129.---
Василий Николаев:
sidor:
Василий Николаев:
Да, отымел я Сидора жестко. Но человек, написавший восхищенный пост о том, какие чудеса цивилизации несли немцы на оккупированные земли СССР, достоин еще и не такого жесткого обращения.
отымели??? Скорее – отстрочили.
Ну, это вам с вашим заочным горностроительным техникумом так кажется. Всем, кто имеет более высокий уровень образования, знаний и интеллекта, картина видится совершенно по-иному, уверяю вас.
та мне фиолетово кто и что там видит.Самое главное – результат. А результат таков – вы сидите и давите клаву на уровне гастарбайтера Взадова. Только тот "оператор котельной" а вы "специалист по болячкам".
sidor _ 18.07.2016 22:16
IP: 77.52.129.---
Василий Николаев:
Василий Николаев:
sidor:
Плебейство – это принадлежность к низшим слоям населения, к простолюдинам.
А в наше время отсутствия устоявшихся сословий именно образование является маркером, по которому чаще всего определяется к какому слою населения принадлежит человек. Так что, Сидор, вам не стоит будировать тему плебейства так же, как вам не стоит будировать тему "Собачьего сердца".
папа, а я могу быть лейтенантом? Можешь, сынок.
Папа, а я могу быть майором? Можешь, сынок.
Папа, а я могу быть генералом? Нет сынок, бо у генерала есть свой сын... А вы говорите нет сословий. А куда они делись? Хочу вам заметить, начальники Авдеевской, Макеевской (Червоногвардейской), Донецкой (Спецстрой) металлобаз не имели высшего образования. Не говорю уже о директоре Донецкой базы Укртабакбакалеи.
sidor _ 18.07.2016 22:08
IP: 77.52.129.---
Василий Николаев:
Да, отымел я Сидора жестко. Но человек, написавший восхищенный пост о том, какие чудеса цивилизации несли немцы на оккупированные земли СССР, достоин еще и не такого жесткого обращения.
отымели??? Скорее – отстрочили.
sidor _ 18.07.2016 22:00
IP: 77.52.129.---
Василий Николаев:
1) Веня (или Вася), ваши полковники с академиями абсолютно про...бали время, способ и характер военных действий и в крыму и на донбассе, а я еще в феврале месяце 2014 года выиграл спор – пачку сигарет – когда и как Мордор нападет на донбасс. Тем более, до войны у меня была близкая подруга, закончившая Харьковский национальный университет Воздушных Сил, и я в курсе кто, как и кого там обучают.
Так шо, не нужно кичится наличием таких знакомых.
2) Вы, мабуть, себе возомнили, что если вы получили специальность лекаря, то скроете свою принадлежность к "простолюдинам"?
-Vesna- _ 18.07.2016 21:53
IP: 93.72.142.---
Невдала спроба перевороту в Туреччині... (c)

youtube.com/watch?v=04Er7de1Ops

Послушайте об этом "перевороте" Османа Пашаева и Моххамеда Фараджаллаха.
Этот "султан" представляет собой мировую опасность. Как и Путин. И они скорешились.
sidor _ 18.07.2016 21:40
IP: 77.52.129.---
Веня Кожедуб:
sidor:
Ты по сути защищаешь фашистов,которые уничтожили 15 миллионов украинцев и не разу не сказал доброго слова о своей бабушки партизанки.
Я понимаю бандеровцев,они сразу попали под фашистов и перешли на их службу,тем более фашисты у них не зверствовали.Но ты то сын Донбасса,где фашисты уже сёлами сжигали людей и ты их сейчас оправдываешь как бандерва.Это что,объясни пожалуйста,чем тебя так радуют фашисты!?
Взадов, иди впоймай курицу и ей мозги парь своими измышлениями. Когда немцы вошли в город в котором я родился то в первую очередь возобновили школьное обучение, открыли все церкви, уложили центральную улицу дощатым настилом (спрятав ямы и грязь по колено, которые оставили комунисты после себя), отремонтировали пешеходный и авто мосты, возобновили работу ДК и начали ремонтировать заводы.
И никто ни кого не расстреливал на площадях и не сжигал в амбарах. Даже военнопленные находились в бараках, где до них (и после) жили работяги.
sidor _ 18.07.2016 21:07
IP: 77.52.129.---
Василий Николаев:
1) для того, что бы анализировать нужен огромный разносторонний поток информации, и ваш пациент – повитрянник не может давать вразумительную инфу в связи стем, что он сам ее не знает, Украина не воевала 70 лет, тем более в войнах конца 20- начало 21 века а уж в "гибридах" и подавно – откуда у него может быть опыт и знания.
3) Если бы я оказался под длительной оккупацией – у меня наоборот была масса вдохновения и возможностей для "спуска с тормозов"
4) Плебейство – это генетическая черта характера и степень образования или воспитания не влияет на приобретение или утраты оной. Вы можете ее глубоко прятать по разными масками, по при определенных ситуациях она проявляется и видна "невооруженным глазом". Например, хоть ваш "куммир" и ходил в бриони и страусиных шузах – плебейство с него аж перло.
vurobnuk _ 18.07.2016 20:35
IP: 95.135.203.---
Жан Жак:
Жан Жак:
vurobnuk: І як на вашу думку, Коба діяв правильно?

1. СКАЗАНО: "СУДІТЬ ПРО ДЕРВО ЗА ПЛОДАМИ ЙОГО!". А плодом була ПЕРЕМОГА.
2. Якби ресурси окупованих територій вдалося поставити на службу Рейху, війна затяглася б роки на три. А за цей час Гайзенберг встиг би зробити фюрерові атомну бомбу.
3. Німці в Германії 44-45 діяли точно також...
4. А чи правильно росіяни спалили Москву в 1812 му?
1. Перемога... Це питання суперечливе. Коба ж ба хотів "до ьрітанских морей" а вийшло лише менше як половина Німеччини.
2. Можливо. Або закінчилась б не так.
3. Точно але не так.
4. А це вже мене не цікавить. й не цікавило.
Andrey Kononenko _ 18.07.2016 20:11
IP: 188.163.73.---
sidor:
А теперь прочитайте блог Геращенко.
sidor _ 18.07.2016 19:55
IP: 77.52.129.---
Василий Николаев:
sidor:
Василий Николаев:
та мало ли шо он там набуровил под диабетической комой или в момент диабетического приступа! Вы в курсе, что диабетикам даже не разрешают управлять автомашиной а не то что страной! Можно все послать написюн, сославшись,при уполномачивании, или подписании чего либо, на приступы болезни – особа неадекват.
Если бы Порошенко в Минске не, как вы выразились, "набуровил", то, как минимум, Мариуполь сейчас бы находился в составе самопровозглашенной ДНР. Как минимум! Как максимум – границы ОРДЛО совпали бы с границами Донецкой и Луганской областей. Со всеми вытекающими лично для вас неприятными последствиями. Поэтому лично вы должны Порошенко в ножки кланяться.
точна перегрелись!
1) Хто вам це сказал?
2) Хто вам це сказал?
3) А какие лично для меня последствия?
4) Выключайте вашу плебейскую логику – не все ж имеют черты вашего характера!
sidor _ 18.07.2016 19:25
IP: 77.52.129.---
Василий Николаев:
vurobnuk:
Василий Николаев:
З ким договори?
Не нужно включать дурака. Договор между Украиной в лице Порошенко и представителями самопровозглашенных ДНР и ЛНР, заключенный в Минске при посредничестве России, Германии и Франции.
та мало ли шо он там набуровил под диабетической комой или в момент диабетического приступа! Вы в курсе, что диабетикам даже не разрешают управлять автомашиной а не то что страной! Можно все послать написюн, сославшись,при уполномачивании, или подписании чего либо, на приступы болезни – особа неадекват.
vurobnuk _ 18.07.2016 19:15
IP: 146.148.21.---
Andrey Kononenko:
Дякую.
Подібний на Насалика. Цікаво коментарі міністра.
Andrey Kononenko _ 18.07.2016 19:12
IP: 188.163.73.---
vurobnuk:
Andrey Kononenko:
По всіх посиланнях -в мене лише фото розмазане й гора коментарів.
apostrophe.com.ua/news/business/energy/2016-07-18/poyavilos-skandalnoe-video-s-glavoy-minenergo-ukrainyi-i-glavarem-dnr/65791
vurobnuk _ 18.07.2016 19:10
IP: 95.135.203.---
Andrey Kononenko:
По всіх посиланнях -в мене лише фото розмазане й гора коментарів.
Andrey Kononenko _ 18.07.2016 19:08
IP: 188.163.73.---
vurobnuk:
Andrey Kononenko:
Andrey Kononenko:
sidor:днр.
Сыроид и Возрождение – это ни о чём по сравнению со встречей Носалика с министром ДНР.
Ви впевнені, що була ця зустріч?
А что тогда на видео?
vurobnuk _ 18.07.2016 18:56
IP: 95.135.203.---
sidor:
5+))
sidor _ 18.07.2016 18:51
IP: 77.52.129.---
Василий Николаев:
sidor:
Василий Николаев:
а шо это такое? И если там шо та есть – пусть луган/донцев кормят те хто и шо там подписывал. Разве народ уполномачивал то кубло шо ведет переговоры с террористами давать какие то гарантии преступникам?
Т.е. вы хотите сказать, что договоры, заключенные с постмайданной Украиной, не стоят даже бумаги, на которой они написаны?
вы там случайно не перегрелись на солнце??? С каких это пор должны подписываться и особенно – выполнятся – договора с террористами? А если и подписались – только для того, что бы при первой возможности террористов уничтожить. Разве мать ваша – Рассея – выполняет условия террористов с братских республик? Она их тупо расстреливает и травит газами вместе со своими гражданами.
Річниця Майдану76 Україна та Європа1003 Майдан 2013524 Уряд реформ366 Aтака Путіна1153
ОСТАННІ ЗАПИСИ
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter