Київська програма #DriveTimeKyiv – про все, що треба знати, поки ви стоїте в заторах:))

Якщо вам уже набридло слухати музичку, ви можете допомогти цій програмі виходити в ефір!

У мене є чим зайняти вас у заторах! Життя в столиці міняється швидко, і про ці зміни ви можете дізнатися просто в момент, коли ви за кремом. Пальцювати на смартфоні незручно, бо треба ж стежити за дорогою, а тут якраз наше радіо – джерело незанудноъ, корисної і, що головне, вчасної інформації.

Причому її не треба по сто разів перевіряти, бо це уже зробили мої колеги. До речі, якщо ви не за кермом, а пасажирка чи пасажир, то і тут – краще послухайтесь офтальмологів побережіть очі і не читайте дрібний шрифт. А просто послухайте (а радіо ж можна слухати навіть тоді, коли вам не вистачило сидячих місць, упс).

Нарешті навесні минулого року сталася епічна для Громадського радіо подія: ми отримали ліцензію і розпочали мовлення на FM-частоті 99,4 мГц. Мовити-то ми мовили, але ніколи не мали достатньо коштів для київської програми. Потім дещо нашкребли і от, від кінця жовтня випускаємо #DriveTimeKyiv.

Ви уже могли чути цю нашу програму, бо вона в ефірі щобудня в 17:05 і там – головні київські проблеми: від снігу на дорогах і стану київських лікарень, до планування міста і успіхів/неуспіхів Кличка. Ведуть її по черзі люди не просто з яскравими голосами та інтонаціями, але ще і з досвідом та харизмою. Це прямоефірна програма про місто, яке ми (а) любимо, (б) зневажаємо, (в) терпимо, (г) ненавидимо, (ґ) удосконалюємо, (д) додайте свій варіант.

Коротше, мої колеги – Віола Бурда, Таня Курманова, Олена Новікова, Таня Трощинська, Василь Шандро – ведуть кожна і кожен свій день, виходять в ефір раз на тиждень. Якщо ви їх уже чули, то я певен, що уже маєте незбориму залежність і вам буквально чухається знову їх почути. А не чули, то послухайте, але (далі дисклеймер): я про залежніть, якщо що, попереджав.

В чому сенс #DriveTimeKyiv саме для вас? Там про Київ говорять не за кошти київської влади, і не за кошти якихось мутних типів, а поки що за кровні заощадження нашого радіо. Говорять без запізнень і без зайвого пафосу.

А оскільки ми не багате радіо, тому програма буде існувати далі, якщо ви нам допоможете. Як це зробити? Ви ідете на Спільнокошт і вносите будь-яку суму. Там усе ясно розписано – куди натискати і що робити. ВАЖЛИВО! На свої гроші ви уже зразу можете замовити подарунок!

Наприклад, це льодяники ручної роботи, котрі (професійно) робить моя колега Мар'яна Шеремета.

Або чудові білі шкрапетки "Слухаю. Думаю.", які просто обов'язково носити під сандалі (влітку, не зараз).

Або справжній залізний значок "Громадське радіо", за яким вас легко можуть вирахувати в натовпі однодумці.

Або – квиток на півторагодинний вебінар Тетяни Трощинської "Як ставити запитання, щоб отримувати відповіді?" (Він уже в цю суботу, 13 лютого, о 13:00).

Або сам Андрій Куликов може провести для Вас (особисто!) екскурсію "своїм" Києвом. Одним словом подарунків більше, ніж ви можете уявити, тому погортайте тут усі п'ять сторіночок списку подарунків https://biggggidea.com/project/drivetimekyiv-hromadske-radio/# і виберіть те, що найбільше до вподоби вам.

Ясно, що часи зараз особливі. Хтось скаже, що вони героїчні. Хтось вважає, що були й кращі. Комусь вони нагадують Середньовіччя, а хтось просто в когось закоханий і тому для них кожна хвилина – найкраща, і байдуже, що довкола. В будь якому з цих випадків (а ще в сотнях тисячах інших) нам усім треба розуміти, що відбувається в цьому строкатому місті.

І #DriveTimeKyiv – іще одне джерело інформації, якому можна довіряти, бо над ними працюють такі самі прості кияни (народжені тут і "понаєхавші"), котрі думають так само, як ви, і живуть як ви, і чесно – як ви – роблять свою справу.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.