Треба покарати не тільки ''антифашиста'' Румина, але й набагато небезпечніших його ''коллег''!
Більше ніж тиждень тому відбувся ряд нападів на політично активних киян. Вистежували під підʼїздами, нападали біля помешкань.
Одного – Володимира – сплутали з братом, відомим активістом Євгеном Карасем. Нещадно побили кастетом.
Ось що пише їх матір:
"у Вови погані справи, МРТ показало пролом в черепі біля правого ока розміром з копійку, сьогодні дивився диск його лікар, прогноз на кілька операцій. І окрім цього пролому ще кілька тріщин в черепі, помимо зламаних щелеп. "
Особливо не розраховуючи на вправність міліції, хлопці змогли на короткий час затримати "топтунів", котрі слідкували за ними, ось відео. Виявили спецобладнання для стеження. Обличчя цих людей є на фото.
Нагадаю, за інформацію про цих людей, що на фото, призначено навіть пʼять тисяч гривень винагороди.
Звісно, білоцерківський "антифашист" має бути покараний. Але варто порівняти ступінь суспільної небезпеки. Якийсь вуличний істерик-найманець, спортсмен-невдаха, і – добре організована група бойовиків, оснащена за останнім словом техніки, вочевидь, прекрасно фінансована, котра має доступ до усіх можливих баз даних спецслужб.
На Великій Житомирській, я впевнений, трапився ексцес виконавця. Таке траплялося в моїй практиці багато разів, коли в натовпі найнятих "спортсменів" випадково знаходилася людина з хворими нервами, яка починала гамселити журналістів лише за те, що вони там знаходилися.
Але я жодного разу не чув, щоб був такий високопрофесійний і у той же час тихий терор.
Мені здається, ми дуже, дуже недооцінюємо небезпеку. Треба дотиснути "органи", щоб вони здали цих людей, що полювали на активістів.
Зараз, коли ми захищаємо побитих журналістів, якраз час говорити і про це.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
