Про переговори

Реальні переговори почнуться тоді, коли їх вестимуть польові командири. Реальні переговори – не про крісла, а про життя і смерть.

А поки правлять бал тилові щурі з обох сторін. Тварини ще впевнені, що вони будуть правити вічно. Але вони помиляються. Солдати знають більше.

Прості душі солдатів – вони чують майбутнє краще, не переобтяжені тоннами прочитаних книг, їх серце чутливіше до прийдешнього. Вони знають свою майбутню долю краще за цивільне начальство, котре – у теплі за їх спинами.

Не даючи польовим командирам слова, щурі готують майбутню кров. Вони не дають нам домовитися, як не стріляти один у одного. Беркут вже там, звідки він має дорогу лише у пекло, але у тій дорозі він захопить за собою багато кого. Навіщо?

Зараз це переговори людей, котрі загалом не ворогують одне з одним. Це не порівняти з ворожістю повстанців і Беркуту. Там – різновеликі крісла, тут – смерть важливіша за життя. Щурі, така нікчемна декорація для такої величної боротьби. Вони розчиняться в новинах-одноденках, хоча вони – королі новин-одноденок. А про цих, простих – будуть книги і вірші. Будуть пісні, котрі проживуть сторіччя.

Наші часи – величні, обличчя загиблих – невимовно прекрасні.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.