23 лютого 2016, 13:34

Не плутати державну таємницю з політичною технологією

Зазвичай стенограми засідань Ради національної безпеки і оборони не підлягають оприлюдненню. Це правильно, надто під час війни. Однак днями трапився виняток. За два роки після початку окупації Криму оприлюднено стенограму засідання РНБО, де розглядалося варіанти дій держави у цих обставинах.

У чому полягає потреба зняти грифи секретності з цього документу саме зараз? Жодної суспільної необхідності в оприлюдненні стенограми немає. Генеральною прокуратурою створено Управління для розслідування злочинів проти міжнародного правопорядку і людяності. Там наразі розслідується єдине провадження щодо подій від 24 лютого 2014 до укладення перших домовленостей у Мінську. Слідчі дії можна здійснювати і без оприлюднення секретних документів.

Натомість стенограма проливає світло на спосіб мислення та настрої членів РНБО, зокрема прем'єр-міністра, міністрів внутрішніх справ, оборони, закордонних справ та інших. Однак за два роки після відторгнення Криму це вже не має принципового значення. Важливіше те, які кроки РНБО пропонувало здійснити для захисту прав громадян України проти яких кояться злочини – вбивства, викрадення, катування, пограбування. Що пропонується і робиться для відновлення суверенітету і територіальної цілісності країни? Зрозуміло, що не всі ці плани підлягають оприлюдненню, але бодай їхня публічна частина має величезне суспільне і міжнародне значення. Так само надзвичайне суспільне значення має досі засекречена інформація щодо усіх обставин Іловайського котла та інших військових операцій, в результаті яких ми зазнали серйозних втрат. Досі залишається невизначено ступінь відповідальності за них командування. Натомість нам підсувають цю малоінформативну та застарілу стенограму.

Навіщо? Бо це політична технологія. Коли на повен зріст постає питання про бездіяльність влади стосовно деокупації, громадську думку відволікають не здійсненими войовничими намірами дворічної давнини.

Українська детермінанта

Головною емоцією з численних розмов про феномен українського опору російській агресії є – подив. Подвійний – з одного боку мої співрозмовники, як ті, хто тікав в евакуацію, так і ті, хто лишався у Києві, дивуються швидкості організації суспільства та влади для консолідованої та ефективної відсічі рашистській навалі, а з іншого – я дивуюся з того, що для них це дивно...

Що робити з колишньою Росією і Білоруссю по війні?

Днями Інститут майбутнього оприлюднив доповідь під назвою "Що робити з Білоруссю: логіка впливу на країну". У констатаційній частині цього тексту йдеться, зокрема, про те, що в Україні мало досліджують і знають білоруське суспільство – настрої, економіку, інформаційно-культурні, соціальні та інші чинники, які діють у ньому...

Чому Росія завжди бачить небезпеку в Україні

Найбільше чого боїться Росія від України – це... експансії – багатозмістовної, багатошарової, багатоманітної. Мова перед усім про суспільні практики, що не поєднуються, конфліктують з глибинними російськими архетипами, на яких засновано саму російську державність і які є джерелом і водночас способом збереження самодержавного типу правління у Росії...

Відповідь конспірологам щодо мотивів допомоги Україні з боку цивілізованого світу

Існує і поширюється конспірологічна версія, що війна Росії проти України точиться за домовленістю Кремля з його "американськими партнерами". Мовляв, цією війно США вбивають цілу зграйку зайців: По-перше, ставлять у залежність від свого зрідженого газу всю Європу; По-друге, послаблюють економіку ЄС як конкурента американської економіки; По-третє, повертають безпекове значення НАТО, стрижнем якого вони і є...

Третя світова війна – історичний вимір

Зрозуміло, що ця тема не для однієї великої монографії, проте спробуємо викласти її короткими і неповними, даруйте, тезами. Те, що українсько-російська війна є світовою випливає з переліку включених у неї країн і з того очевидного факту, що нинішній світ безпрецедентно глобальний...

Якщо столична влада дозволяє киянам голосувати за перейменування вулиць у електронному додатку ''Київ цифровий'', то може слід проводити такі саме електронні плебісцити і щодо роздачі Київрадою нашої землі?

Київська міська влада раптово заходилася "дерусифікувати та декомунізувати" столичні топоніми. Чому раптово? Бо 8 років війни Росії проти України не спонукали Київраду взятися до заміни назв, які тим чи іншим чином пов'язані з країною-агресором...