7 липня 2016, 15:31

"Не тратьте, куме, сили!..."

Зверніть увагу на сьогоднішнє голосування парламенту щодо внесення змін до Закону про державну службу. Суть змін у тому, щоб надати Президенту ширші, за наявні у нього відповідно до Конституції, повноваження у формуванні корпусу керівників місцевих адміністрацій, які, зокрема виконують обласні та районні бюджети. Також законопроект дозволить цим службовцям знову бути членами політичних партій. Чи треба вказати конкретну назву партії, членами якої вони стануть? Чи треба говорити про те, що така норма цілковито суперечить ідеї деполітизації та професіоналізації держслужби, яка є (була?) стрижневою у реформуванні влади?

За ухвалення проекту Закону проголосували 227 народних депутатів. Тобто лише два голоси дали змогу залишити його у порядку денному, зберігаючи можливість експансії президентських повноважень за межі конституційного поля. Чиї це голоси?

БПП – 108;

НФ – 68;

Опозиційний блок – 27;

"Відродження" – 7;

Радикальна партія – 1;

Воля народу – 12.

Як бачимо, дві найбільші партії у парламенті, які сформували Уряд, не сформувавши при цьому правлячої коаліції, мають змогу проводити потрібні їм законопроекти лише за допомоги фракцій, груп та окремих депутатів, які вірно служили "попередньому злочинному режиму". Вони радо допомагають режиму нинішньому таки збудувати модель влади за білорусько-казахсько-російським зразком.

Доведеться лише нагадати, що ані Л.Кучмі, ані В. Януковичу цього зробити не вдалося.

Українська детермінанта

Головною емоцією з численних розмов про феномен українського опору російській агресії є – подив. Подвійний – з одного боку мої співрозмовники, як ті, хто тікав в евакуацію, так і ті, хто лишався у Києві, дивуються швидкості організації суспільства та влади для консолідованої та ефективної відсічі рашистській навалі, а з іншого – я дивуюся з того, що для них це дивно...

Що робити з колишньою Росією і Білоруссю по війні?

Днями Інститут майбутнього оприлюднив доповідь під назвою "Що робити з Білоруссю: логіка впливу на країну". У констатаційній частині цього тексту йдеться, зокрема, про те, що в Україні мало досліджують і знають білоруське суспільство – настрої, економіку, інформаційно-культурні, соціальні та інші чинники, які діють у ньому...

Чому Росія завжди бачить небезпеку в Україні

Найбільше чого боїться Росія від України – це... експансії – багатозмістовної, багатошарової, багатоманітної. Мова перед усім про суспільні практики, що не поєднуються, конфліктують з глибинними російськими архетипами, на яких засновано саму російську державність і які є джерелом і водночас способом збереження самодержавного типу правління у Росії...

Відповідь конспірологам щодо мотивів допомоги Україні з боку цивілізованого світу

Існує і поширюється конспірологічна версія, що війна Росії проти України точиться за домовленістю Кремля з його "американськими партнерами". Мовляв, цією війно США вбивають цілу зграйку зайців: По-перше, ставлять у залежність від свого зрідженого газу всю Європу; По-друге, послаблюють економіку ЄС як конкурента американської економіки; По-третє, повертають безпекове значення НАТО, стрижнем якого вони і є...

Третя світова війна – історичний вимір

Зрозуміло, що ця тема не для однієї великої монографії, проте спробуємо викласти її короткими і неповними, даруйте, тезами. Те, що українсько-російська війна є світовою випливає з переліку включених у неї країн і з того очевидного факту, що нинішній світ безпрецедентно глобальний...

Якщо столична влада дозволяє киянам голосувати за перейменування вулиць у електронному додатку ''Київ цифровий'', то може слід проводити такі саме електронні плебісцити і щодо роздачі Київрадою нашої землі?

Київська міська влада раптово заходилася "дерусифікувати та декомунізувати" столичні топоніми. Чому раптово? Бо 8 років війни Росії проти України не спонукали Київраду взятися до заміни назв, які тим чи іншим чином пов'язані з країною-агресором...