Ультиматум чи договірняк: що мало місце між Сполученими Штатами і Росією, у п'ятницю 13 квітня?
Чимало, навіть авторитетних оглядачів щиро вважають, що ракетну атаку союзницьких сил США, Британії і Франції на об'єкти, де у Сирії вироблялася хімічна зброя, було обмежено умовами потаємної домовленості, заздалегідь укладеної Дональдом Трампом і Владіміром Путіним.
Офіційно відомо, що США попередили Росію, на рівних з іншими країнами, про необхідність вжити заходів безпеки польотів у ймовірному районі бойових стрільб. Вірогідно, росіянам роз'яснили всі можливі наслідки, які викличуть їхні гіпотетичні спроби втрутитися в хід операції.
Відтак, попри договірні зобов'язання перед сирійським режимом, російські підрозділи ПВО не намагалися боронити об'єкти атаки. Військові кораблі РФ завбачливо відійшли у відкрите море з порту Тартус, авіація перелетіла на російську базу до Хмеймима. Так само приватні військові формування піхотинців ("іхтамнєтов") перекинули подалі від місць ракетних ударів.
"Вимахувати кулаками" Росія почала лише після ювелірних точкових дій західних союзників, і то винятково на "дипломатичному фронті" та у своїх власних ЗМІ. Це свідчить про те, що від початку Росія не мала жодної технічної змоги відповісти союзникам у Сирії, бодай якось. США вказали Росії на її місце у цьому конфлікті і вона беззастережно прийняла вказівку, відвівши свої озброєння і підрозділи з бойових позицій.
Підпорядкований статус Росії означає відсутність потреби домовлятися із нею. Тому домовленості бути не могло. А от ультиматум – цілком міг мати місце. Його умови вочевидь виконано.
Попри таку зговірливість Росії, вже сьогодні ввечері США оголосять новий перелік санкцій. Наразі приводом для них обрано факти співпраці російського режиму із сирійським.
Від так, сирійський привід для демонстрації російському суспільству впливовості і сили режиму Путіна у світі вичерпано.
Інших приводів у нього немає. Крім України.
