Поламані плани? На трьох
Три лідери сучасності "тут і зараз" претендують на формування нового світопорядку – Дональд Трамп, Сі Дзіньпін та путін. Перші двоє мають для цього певні ресурси та засоби. Останній може взяти участь у процесі лише як молодший партнер лідера Китаю. І КНР і США справді являють собою полюси сили – фінансові, військові, технологічно-наукові, культурні...
Центром сили можна було б вважати і Європу, але вона управляється з єдиного центру лише частково і не має одноосібного лідера. Велика Британія, Норвегія, Швейцарія не є членами Європейського Союзу, хоча безумовно належать до західної цивілізації, так само як і Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Південна Корея тощо. Донедавна лідером Заходу виступали США, що робило їх найсильнішою країною світу. Сьогодні цей статус вже сумнівний – таким його зробив минулорічний вибір американських громадян. Відтак лідер КНР побачив вікно можливостей для своєї країни.
Та виникли ряд "але", або "прилетіли чорні лебеді", як заведено тепер говорити. 20-23 жовтня у Пекіні має відбутися пленум ЦК Компартії Китаю, де Сі Дзіньпін може бути усунутий з двох із трьох ключових посад, які забезпечують йому одноосібну владу. Мова про позиції генерального секретаря партії та головнокомандувача. Причина загрози обмеження його влади полягає не лише в традиційній прихованій боротьбі чиновницьких кланів, що притаманна таким системам правління, а і у близькій до катастрофи ситуації в економіці і соціальній сфері країни. Китай втрачає ринки збуту, перед усім у США, падає виробництво і споживання, скорочується населення, сукупний борг перевищив 350% ВВП і сягнув $70 трлн. Навіть на тлі вражаючих досягнень, таких як запуск космічної станції на Місяць, чи будівництво першого у світі підводного дата-центру, світове лідерство Китаю під питанням, як і лідерство товариша Сі.
Це сильно обмежить його можливості допомагати путіну.
Підтримка диктатора у росії теж зменшується через соціально-економічні проблеми. Рашисти – росіяни, як і завжди ненавидять Україну, але усвідомлюють, що путінська війна заганяє їх у злидні та позбавляє великодержавних імперських мрій.
Сьогоднішні шалені обстріли України є проявом їхнього розуміння вичерпності можливостей продовжувати війну. Сподівання на те, що запас міцності України вичерпається раніше, ніж сточиться рашистська армія не виправдовуються. Путін втрачає підтримку не тому, що почав війну, а тому, що "неправильно воює".
У Дональда Трампа свої проблеми. І це зовсім не сьогоднішнє оголошення прізвища лауреата Нобелевської премії миру. Близько 49% виборців США виступають за його усунення з посади. Це ще некритично. Подібні показники фіксувалися і у його першу каденцію. Проте зараз руйнівні дії президента щодо системи управління США налаштовують проти нього частину його власних виборців та частину команди. Імпічмент перестає бути суто гіпотетичним варіантом.
У трьох перелічених автократів швидко зменшується база підтримки. У випадках Сі та Пу для України це добре. У випадку Трампа – не дуже загрозливо, бо більшість виборців як республіканців, так і демократів виступають за продовження допомоги Україні. Для нас головне не послабшати внутрішньо, щоб вистояти до початку обвалу економіки і механізмів влади у росії.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
