Костянтин Матвієнко Політичний експерт

Чи є альтернатива Юлії Тимошенко?

26 жовтня 2018, 13:17

Наприкінці вересня стало відомо, що Польща увійшла до списку 25 країн із найбільш розвиненими економіками у світі. У жовтні з'ясувалося, що у Європі Україна є найбіднішою країною. Тиждень тому Уряд на екстреному засіданні дозволив знову збільшити ціну на газ для населення, бо докерувався до загрози дефолту. Зрозуміло, що це політичне рішення направду приймав не прем'єр, а президент.

Станом на початок дев'яностих за потенціалом розвитку Україну вважали 20 економікою на планеті. Однак з того часу наша країна за всіма соціально-економічними показниками фактично неперервно перебуває у стані "вільного падіння". Короткі періоди стабілізації лише підтверджують той факт, що за бодай мінімального підвищення якості управління країною деградацію можливо зупиняти.

Система управління являє собою першопричину соціально-економічної стагнації України. Війна, розв'язана Росією, то вже другий чинник, який, проте, діє більше чотирьох років – довше, ніж для Радянського Союзу тривала Велика Вітчизняна.

Нинішня війна Росії проти України величезною мірою стала можливою внаслідок архаїчної, корумпованої та низькоінтелектуальної системи державного управління в нашій державі. Зрозуміло, що у значної частини читачів ця теза викличе неприйняття і навіть обурення, однак її цілком необхідно навести для подальшого розуміння логіки викладу. Пояснення далі по тексту.

Після розпаду Радянського Союзу, в 1991 році, у 15 державах, які утворилися на його теренах виникло три типи політичних режимів: 1) диктатури – у чотирьох країнах Середньої Азії, Казахстані та Азербайджані; 2) різного ступеня відносні демократії – Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова, Україна, Росія; 3) цілком європейські демократії – Латвія, Литва, Естонія. Найнестабільнішою виявилася друга група. Дуже швидко Росія почала трансформуватися у диктатуру. Завдяки її величезному впливу в телевізійному просторі країн-сусідів, монопольному становищу на ринку енергоносіїв та іншим чинникам самодержавні режими російського зразка з різними рівнями жорсткості вдалося встановити у Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдові і в Україні. Спорідненість з російською авторитарних управлінських систем, створювала передумови для подальшого збирання земель для нової наддержави. Процес вже був почався зі створення союзної держави Росії і Білорусі у 1997 році. У 2005 на черзі мала стати Україна. Тоді б вже усі інші пострадянські країни нікуди б від "старшого брата" не поділися, за винятком країн Балтії, які встигли вступити до НАТО та ЄС.

Корупційно-тіньова, кланова модель української економіки, започаткована у середині дев'яностих, цілком органічно доповнювала авторитарну модель державного управління, створюючи майже ідеальні умови для корупційної утилізації національного багатства. Про розвиток і соціальних прогрес просто не могло йтися, бо олігархії була потрібна дешева і невибаглива робоча сила, дешеві енергоносії, дешеві надра, дешева земля тощо. Надлишок робочої сили, що виникав внаслідок згортання виробництв через утилізацію промислових потужностей, скорочення робочих місць у науковій, культурній та інших сферах з успіхом абсорбували європейський та російський ринки праці, а також українська тіньова економіка.

За рівнем підпорядкованості Росії, станом на 2004 рік, Україна майже була готова перетворитися на другу Білорусь. Залишалося тільки віддати посаду президента Віктору Януковичу. Однак сценаристи цього стратегічного задуму не врахували тієї обставини, що за роки незалежності, нехай відносної, але таки свободи слова і підприємництва, відкритості західному суспільству в Україні виник середній клас. Вибухнула Помаранчева революція. Задум поглинання України провалився. Другу спробу було здійснено у 2014 році. І знову на імперіалістів чекала поразка, яка коштувала українському народу великої крові. Цю ціну ми продовжуємо сплачувати досі.

На час повернімося на 13 років назад. Тоді суспільні сподівання після безпрецедентно мирної української Помаранчевої революції, яка здивувала і сколихнула світ, викликавши в ньому величезний інтерес та повагу до України, так само, як і у 2015, виявилися марними. Сировинно-енергетичні клани, які зберегли інструменти утилізації національного багатства, включно з чиновницьким апаратом, телеканалами та правоохоронними органами, переживши шок від перших антиолігархічних кроків прем'єра Юлії Тимошенко, вже у вересні домоглися її усунення та згортання її починань, спрямованих на системний розвиток економіки та відновлення соціальної справедливості.

У 2007 році Юлія Тимошенко повернулася на посаду голови уряду внаслідок переконливої перемоги на позачергових парламентських виборах, очолюваної нею партії "Батьківщина". Попри нав'язаний прем'єру коаліційний склад Кабінету Міністрів, вона зуміла провести Україну через глобальну світову фінансову кризу, що вибухнула у жовтні 2008 року. Ю. Тимошенко навіть вдалося знову відновити економічне зростання. Проте у 2010 відбулися фатальні для України вибори президента. До влади прийшов Віктор Янукович. Це стало можливим внаслідок консолідації ресурсів і зусиль олігархів та бюрократії, спрямованих на те, щоб не допустити перемоги Ю. Тимошенко. В результаті Україна, у сутінках авторитаризму, рушила до свого Другого Майдану 2014-2015 років.

У першій половині п'ятнадцятого року владу перебрала нова команда на чолі з Петром Порошенком та Арсенієм Яценюком. Післяреволюційна історія повторилася майже покроково, як після Першого Майдану. Утилізатори країни, навіть в умовах війни зберегли своє становище та апетити. Для широких верств громадян головною відмінністю періоду правління Кучми – Януковича від нинішнього є те, що у першому випадку зажерливість кланів поширювалася переважно на сировинні ресурси та корупційну експлуатацію експортно-імпортних потужностей України, то сьогодні, коли фінансові потоки зміліли, "несите око" олігархів, на чолі із найбагатшими з них, зазіхає вже і на доходи та заощадження громадян. Перед усім активи домогосподарств привласнюються панівною клікою через корупційні тарифи на газ, електроенергію, паливо, комунальні послуги, транспорт, завищення монополістами цін на харчі, ліки, інші товари першої необхідності, а у непрямий спосіб – через мита, акцизи, крадіжки на будівництві доріг та інших об'єктів інфраструктури тощо.

Щоб замаскувати цю "економічну політику", згадана кліка використовує значущі для сучасного українського переважаючого архетипу чинники, які актуалізовано війною та окупацією наших суверенних територій агресором. Все, що пов'язано з Росією сприймається пасіонарною частиною суспільства вороже, і навпаки – те, що викликає роздратування і острах "за поребриком" знаходить жвавий позитивний відгук в Україні. Відтак влада активно демонструє, що вона на боці патріотичних пасіонаріїв.

Офіційне запровадження військового вітання "Слава Україні! – Героям слава!", яке з початку війни застосовувалося у добровольчих батальйонах, як статутного для української армії, є безумовно правильним, хоча і сильно запізнілим кроком. Нехай це зроблено напередодні виборів з метою забезпечити прихильність до чинного президента бодай частини патріотів, але вибори минуть, а правильне вітання залишиться. Аналогічні висновки можна зробити і стосовно раптової активізації інтересу гаранта і його фракції у парламенті до питаннях регулювання мовних відносин. Зрозуміло, що воно значною мірою посилює суспільну поляризацію, однак це цілком відповідає обраній політтехнологічній тактиці влади – вибрати усі голоси чималого патріотичного сегменту суспільства.

Щодо Помісної Православної Церкви в Україні, то слід пам'ятати: не було б жодних шансів на те, що Українська Православна Церква увійде до сім'ї нинішніх чотирнадцяти православних церков світу, якби не воістину жертовна, але водночас і компетентна та наполеглива робота священників та вірян Київського Патріархату на чолі з патріархом Філаретом. Влада долучилася до цих процесів вже тоді, коли стало очевидним – Київський Патріархат не лише є найвпливовішою конфесією у суспільній свідомості українців, а і викликає лютий страх і ненависть у Москві.

Мета такої патріотично-гуманітарної активізації привладних кланів очевидна – зберегти і надалі свої інструменти утилізації національного багатства.

"Яка розумна є цьому альтернатива?"

Ще від часів Помаранчевої революції в експертному середовищі і в у ширших громадських колах: підприємців, службовців, а останні чотири роки – серед волонтерів та добровольців, поширюється ідея перезавантаження суспільно-державних стосунків на засадах нової Конституції. Головним чином мається на увазі кардинальна перебудова всієї системи управління країною – відмова від архаїчної радянської за своєю сутністю структури влади, яку спроектовано під застарілі, давно непритаманні владі розвинених країн функції.

Наявна система державного управління, що досі залишається вельми подібною до російської, яка найкращим чином придатна для повторної колонізації України. Недарма в Криму і на Донбасі більшість державних службовців, а також працівників державних установ стали на бік сепаратистів. Розрахунок ворога полягав у тому, що варто лише почати бойові дії як, місцева бюрократія, силовики і споріднений з ними бізнес перейдуть на його бік від Харкова до Одеси. Цього вдалося уникнути завдяки потужності саме суспільних інституцій, перед усім волонтерському і добровольчому руху. Держава як сукупність інститутів, навесні чотирнадцятого року залишалася, у тих районах, здебільшого розгубленою і млявою. (Про бойові підрозділи армії мова окрема.)

Та сама державна структура зберігається і відтворюється сьогодні. Чому? Бо вона, повторимося, є ідеально зручною для утилізації національного надбання, привласнення майна та інших активів громадян. Її ж попри кричущу неефективність, що спричиняє катастрофічне соціально-економічне відставання України, правляча спільнота намагатиметься відтворити і на наступний виборчий цикл – щонайменше до 2023 року.

Відтак стратегічною суспільною метою на виборах президента, а тоді парламенту, наступного року є привести до влади лідера і політичну силу, які демонструють найбільшу здатність до інноваційних підходів у реформуванні держави. Серед реальних претендентів на посаду президента до них належить лише Юлія Тимошенко. Вона публічно на багатолюдних заходах у Києві та інших містах країни презентувала власну стратегію "Новий курс України", де виклала весь комплекс завдань, що стоять перед суспільством з точки зору його швидкої цивілізаційної модернізації. Цінність "Нового курсу" полягає у тому, що він формує довкола себе активне і у його реалізації зацікавлене середовище активних людей, які водночас стають його співавторами.

Водночас чинний президент фактично продовжує повторювати шлях усіх попередніх з часів Леоніда Кучми. Він вів цілком успішну боротьбу за понаднормове, з точки зору Конституції, розширення свої повноважень. Там де це не вдавалося зробити формальним чином включався неформальний вплив. Однак інструменти влади в його руках не дали вагомих соціально-економічних результатів. Видно не з цією метою їх застосовували. Все, про що сьогодні звітує влада, слід позначити одним терміном "консервація". "Ми зберегли, не допустили, запобігли...". Жодного дієслова, яким позначається розвиток. Якби навіть в Україні не мала місця стрімка соціальна стагнація, то і в цьому випадку ми відставали б від світу через перебування "на точці замерзання". Проте, ситуація є ще гіршою.

Через відсутність видимих позитивних результатів правління має місце вимушене звернення до безвідмовних в емоційному плані символів – мова, армія, церква. Однак цей прийом вже не спрацьовує, що видно з підсумків численних соціологічних досліджень. Причина як у надмірному та невмілому застосовуванні цієї політичної технології. Іншими словами: забагато вихваляння.

Програми і наміри інших реальних претендентів у президенти аналізувати немає сенсу, бо вони, (з тих що вже задекларовані) стратегічно і концептуально не відповідають сучасним вимогам до усього комплексу державної політики. У національно-демократичному ліберальному сегменті кандидатів хтось відверто буде повторювати тези Ю. Тимошенко, а хтось багатозначно мовчатиме до самих виборів.

Незалежно від того висунуть проросійські сили єдиного кандидата чи ні, їхня риторика зрозуміла – капітуляція перед агресором, відмова від інтеграції з цивілізованим світом, спільний соціо-культурний та економічний простір з Росією.

З якого боку не поглянь, а Ю. Тимошенко залишається єдиним найбільш вагомим кандидатом на посаду президента, здатним до стратегічних, проривних суспільних інновацій. Це, до речі, не зовсім добре, бо вибори мають бути конкурентними за ідеями та змістами. Однак наразі реальність така.

З ідеями Ю. Тимошенко можна сперечатися, категорично їх заперечувати, але альтернативо до них є збереження утилізаційної моделі державного управління, консервація на десятки років стану окупації українських територій, у перспективі анігіляція України.

Коментарі — 201
Yuriy Vologjaninov _ 08.11.2018 14:05
IP: 31.40.110.---
Yuriy Vologjaninov:
Лично я буду голосовать за президента А.С.Гриценко.
Yuriy Vologjaninov _ 08.11.2018 14:00
IP: 31.40.110.---
Тимошенко сажал Кучма.
Тимошенко изгонял из КМУ Ющенко.
Тимошенко сажал Янукович, зубами щелкает Порошенко...
Тимошенко оправдали все суды.

Юрий Вологжанинов,
киевлянин, доктор физико-математических наук,
автор публикации "Предназначение человечества и его реализация"
blogs.lb.ua/yuriy_vologzhaninov/318291_prednaznachenie_chelovechestva.htm
Викуля Вешнякова _ 02.11.2018 15:04
IP: 35.235.230.---
Oleksandr Tarasenko:
На превеликий жаль вашому я вам відкрию вам очі. Статті тут безкоштовні
Викуля Вешнякова _ 02.11.2018 15:02
IP: 35.235.230.---
Александр 1:
Все що команда Порошенко зробила так це обіцянки про низькі тарифи високих виплат зарплат і пенсій, а на ділі тільки все усугубляється.Таке враження що ми живемо на різних планетах і говоримо про різні речі.
Андрей Красуненко _ 02.11.2018 14:41
IP: 35.235.229.---
Мені кажеться що нашу Верховну Раду потрібно всю міняти, президента і всю його команду в топку.Народ! потрібно рухатися далі! Щоб щось змінювати в країні на краще. А ви усі за одне і теж. Цій країні потрібен новий лідер, та я упевнений вона не підведе.Альтернативи немає
Александр 1 _ 02.11.2018 09:18
IP: 188.163.12.---
Індра:
Відразу після утвердження на посаді прем'єр міністра Яценюк отримав пропозицію від одної фінансовї групи з Канади на інвестицію в $5 млрд. під 1 чи 1,5 %. Яценюк сказав, що гроші не потрібні...
Ви дуже довірлива людина.
Індра _ 01.11.2018 19:21
IP: 94.76.81.---
Александр 1:
До речі, гривну завалив не Порошенко з Гонтаревої, а війна і борги. Вони навпаки врятували країну і банківську систему від дефолту.
Відразу після утвердження на посаді прем'єр міністра Яценюк отримав пропозицію від одної фінансовї групи з Канади на інвестицію в $5 млрд. під 1 чи 1,5 %. Яценюк сказав, що гроші не потрібні. Чому? Тому, що гроші мали йти на конкертні цілі, а наша влада не хотіла контролю своїх дій. Крім того, влада не хоче розвивати господарство бо в такому бізнесі вони не контролюватимуть прибутки науково-виробничих компаній. Люди, які при владі в Україні, не знають як заробляти гроші. Вони вміють лише красти і пиляти держаний кошторис. Це все, на що вони здатні. Не виправдовуйте їх, не беріть гріха на душу.
Александр 1 _ 01.11.2018 18:50
IP: 188.163.12.---
Індра:
Бажаю успіхів. Але спершу потрібно прийти до влади, лише після цього можна реалізовувати якісь плани. Гриценко дійсно не дістає харизматичності, але він би міг запросити Саакашвілі, наприклад, на посаду прем'єра, а Сакваралідзе – на генпрокурора. Але це лише мрії. Думаю, що реальні варіанти трохи інші. Але це дуже складана тема. Ближче до виборів будемо мати більш конкретні варіанти для обрання.

До речі, гривну завалив не Порошенко з Гонтаревої, а війна і борги. Вони навпаки врятували країну і банківську систему від дефолту.
Індра _ 01.11.2018 16:31
IP: 94.76.81.---
Александр 1 _
Дивно, що ви, як обізнана людина підтримуєте Порошенка – адже він разом з ГонтИрєвою завалив гривню, а куди поділи зароблені на цьому долари? Порошенко і Гриценко – це і любі друзи Ющенка, і діти Кучми. Я вважаю, що люди з цього середовища не достойні бути на вершині влади. До влади потрібно приводити інших людей, які є в тісних зв'язках з громадскістю. Наприклад, таких, як Саакашвілі – це людина, яка пов'язує себе з громадою. Гриценко на люди ніколи не виходить, це кабінетний працівник і вже написав в своїй програмі, що розробить спеціальний закон на захист майна скоробагатьків. Кучма сформував структуру влади, яка руйнує країну і сприяє лише занепаду. Це чітко розуміє Саакашвілі, а також і Терещенко – в нього плани саме на зміну структури влади. МІж іншим, я щойно закінчив писати програмний документ, який в скорому часу хочу йому надати – документ передбачає докорінні зміни в господарстві держави, які в принципі не можливо здійснити з дітьми Кучми.
Oleksandr Tarasenko _ 01.11.2018 13:26
IP: 46.149.90.---
По чем опиум для народа? Статейка то дешевая.
Александр 1 _ 01.11.2018 12:59
IP: 188.163.12.---
Індра:
Ну, звісно, проти Тимошенко, тому що суджу по її ділах, а не по обіцянках. Вважаю її політичною шахрайкою, небезпечною для країни популістською.

Поки що, на мій погляд, на посаді президента бажано мати або Порошенка, або Гриценка.
Чому Порошенко? Тому, що зробив за 4 роки для України більше, ніж будь-який інший політик. Та ще й в неймовірно важких умовах війни з РФ, втрати 20% промисловості, 1,5 млн. біженців, боргів на 73 млрд. доларів тощо. Він віртуоз у великої політиці.

Щодо Гриценко, то він найчесніша людина зі всіх українських політиків-важковаговиків, має великий досвід політичної діяльності, хорошу освіту, некорумпований. Тобто, у нього є шанси якісно просунути Україну вперед, як що виграє вибори та створить професіонально сильну і патріотичну команду.

У смерть Путіна не віру, а в його двійників – так, тому що він великий боягуз і дуже маленького росту.
Індра _ 01.11.2018 11:52
IP: 94.76.81.---
Александр 1:
Мабуть вірити, як дитя, що Юля прийде і знизить тарифи у три рази.
То ви проти Юлі??!! А от автор статті каже, що тільки ВОНА! То як же ж так?? Ви і проти автора? Це вже неподобство. То ви за когось, чи таки проти всіх?... От в Московщині простіше – там й досі за Путіна, який помер в 2004 р., а тепер його заступають аж 6 двійників. То може й ми щось подібне утнемо – наставимо якусь порядну людину але в образі Юлі і тоді всі будуть задоволені. А чому і б і ні? Я тільки "ЗА"!!!
Александр 1 _ 31.10.2018 22:19
IP: 188.163.12.---
dobryj5:
Тимошенко в 2009 р. виплатила 5 млрд грн за обслуговування боргів...
Запозичила 25 млрд доларів (без війни у мирний час), а віддала 625 млн. Це "велике досягнення", аж 2,5%. Та ще Азаров за 4 роки запозичив 32 млрд. доларів. То що ви хочете від країни, яка мала на початок 2014 року 73 млрд. боргів та ще й війну (!!!) на додаток?

Поцікавтесь у С. Лещенко, хто першим використав офшор з українських політиків. Здивуєтесь. Порошенко використав офшор лише після того, як став президентом, і правильно зробив.

Про тарифи на енергоносії взагалі мовчить. Бо в цієї темі зовсім нічого не тямите. Мабуть вірити, як дитя, що Юля прийде і знизить тарифи у три рази.

Бажаю вам підвищити свою освіченість в політичних питання. Поки немає про що дискутувати.
dobryj5 _ 31.10.2018 21:11
IP: 35.235.227.---
Александр 1:Знаєте що мене дивує?
А мене вже не дивує. Попугай може повторювати одне і те ж слово. Йому дозволено і його того учать. А ми вже ж перебрали такі деталі, особливо за борг.

Ви тільки подумайте на дозвіллі, що Тимошенко вже 10 років не у владі. завершується каденція другого президента, а ви все виплачуєте борги Тимошенко, встановлюєте тарифи за схемами Тимошенко, виводите гроші в офшори за її схемами і т.д.і т.п. Чи не дивно?
Тимошенко в 2009 р. виплатила 5 млрд грн за обслуговування боргів, а ви в 2018 р. тільки % виплачуєте 130 млрд грн та на наступний рік закладаєте вже 145 млрд, яких вже буде недостатньо, тому, що треба буде виплачувати ще 6 млрд грн % за бонди нинішні в 2 млрд дол. під 9,75 %.

Вже пора оцінювати свою роботу, а не посилатись на ще царизм в 1913 р. Все ви для мене вже невидимий в ігнорі.
Александр 1 _ 31.10.2018 20:46
IP: 188.163.12.---
dobryj5:
Як могла заперечувати курс у Європу у січні...
Не у Європу. а в НАТО. Дуже просто. Відмовилась брати участь в Комісії Україна-НАТО в Брюсселі, відмовилась від зустрічі з генсеком НАТО. Зробила такі заяви в супереч директивам президента Ющенко, які дозволили країнам ЄС "з чистою совістю" в подальшому відмовити Україні в наданні ПДЧ: навіщо їм додатковий клопіт, як що Україна сама заявила устами прем'єра, що немає бажання вирішувати це питання в найближчої перспективі.

Знаєте що мене дивує? Що прихильники ЮВТ не знають, або не хочуть знати правду про її діяння: про саботування вступу в НАТО, про не осудження Росії за війну проти Грузії, про зрадницькі газові угоди, про обіцянки про контрактну армію за пів року, про ганебну "юліну тисячу", про збільшення держборгу на 170% (на 25 млрд. доларів) за два роки... тощо.
dobryj5 _ 31.10.2018 19:48
IP: 35.235.227.---
Я ще зайшов сюди, щоб сказати лише – НЕ ЧИТАЙТЕ радянський газет. Послуговуйтесь офіційними та достовірними даними. Як могла заперечувати курс у Європу у січні, щоб вже 4 квітня стояло питання на саміті. Ну думайте трохи, а не тиражуєте якісь видумки.
28 січня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Прем''єр-міністр Юлія Тимошенко здійснює візит до Брюсселя – це її перша закордонна поїздка як глави українського уряду. Вона запевнила європейських співрозмовників, що Україна досягла унікальної єдності щодо європейських прагнень і буде ефективно рухатися на шляху до Європи. Тимошенко зустрілася з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу, виступила на Комітеті закордонних справ Європарламенту, а ввечері зустрілася з головою Європарламенту Гансом-Ґертом Поттерінгом.
Український Прем'єр виступила також у Європарламенті і відповіла на численні запитання євродепутатів.
У відносинах Києва з Євросоюзом має настати новий етап
Александр 1 _ 31.10.2018 19:22
IP: 188.163.12.---
dobryj5:
.
Бачу ви зовсім не в темі. Мова не про саміт НАТО у Бухаресті, а про візит ЮВТ до Брюсселю в січні 2008 року, під час якого Тимошенко зразу ж відмовилася брати участь у засіданні Комісії Україна-НАТО. Коротше, вивчайте тему, в інтернеті є всі матеріали про той візит.
dobryj5 _ 31.10.2018 18:07
IP: 35.235.227.---
Александр 1:
Це називається саботаж (на користь Росії). Це дипломований доцент досі не розуміє?
По-перше, кого ви цитуєте? Треба першоджерела знати
По-друге, я вам ПИСАВ, що АТЕСТОВАНИЙ доцентом,
По-третє. Була мова: Бухарестський саміт НАТО 2008 або 20-й саміт країн-членів НАТО відбувся 2-4 квітня 2008 року в Бухаресті (Румунія). На порядку денному стояли питання...
а також приєднання до ПДЧ України та Грузії. У пресі це зібрання охрестили "самітом великих надій" і "великих скандалів".
Чомусь Тимошенко не зняла питання із порядку денного, а його розглядали. Навіть, БУШ не зміг вмовити Меркель і Ко, а ви тут розказуєте байки, що Тимошенко ЗМОГЛА. Хоч дійсно, вона багато чого МОЖЕ. Давайте, розкажіть ще хто що говорив із серії ОБС. Добре, хай щастить.
Александр 1 _ 31.10.2018 15:14
IP: 188.163.12.---
dobryj5:
Ну до чого ця локшина на вуха?
Де я обговорював, що нас готові були прийняти до НАТО в 2008 році, або, що ЮВТ приймала участь в саміті НАТО? Мова йшла про те, що ЮВТ загальмувала процес одержання ПДЧ, вона не лише не виконала директиви президента щодо НАТО, але й відверто дала зрозуміти, що членство в НАТО Україну не цікавить, навіть проігнорувала зустріч з генсеком НАТО.
"...Озвучувані нею на всіх брюссельських зустрічах і прес-конференціях аргументи є такими: натовське питання надто болюче для нашої країни, воно спричиняє великі внутрішньополітичні ускладнення та розколює українське суспільство".
Це називається саботаж (на користь Росії). Це дипломований доцент досі не розуміє?
dobryj5 _ 31.10.2018 14:18
IP: 35.235.227.---
Александр 1:Ще коли Ціцерон сказав, що там безсилі ЗНАННЯ де діють зобов'язання.

На скільки треба работАть, щоб ігнорувати всі питання розуму:
1.адже всім зрозуміло, що питання зовнішньої політики – це прерогатива президента.
2. На саміті в Будапешті, де йшла мова за МОЖЛИВИЙ вступ України по ПДЧ до НАТО – працювали керівники держав.
3. Тимошенко була ТАМ в числі запрошених, але участі в саміті не брала.\
4. Вже ВСІМ відомо, що більшість керівників держав учасників і НАТО і саміту НЕ ДАЛИ ЗГОДИ. Хоч тиск із боку США був.

Це я вам розповідаю детально як атестований мін. освіти доцентом. якого атестат зобов'язує нести ЗНАННЯ, а не агітацію. Я ні за кого не агітую, але стараюсь донести якісь хоч елементарні знання по піднятих питаннях, а ви мені торочите юлька не дозволила, а Меркель була згідна. Добре, я вас відмовляюсь навчати, хоч бачу по багатьох питаннях у вас відсутні знання. Від слова ЗОВСІМ.
Це вам, до речі, вже і читачі говорили
Александр 1 _ 31.10.2018 10:56
IP: 188.163.12.---
dobryj5:
Хоч ви повинні розуміти, що НАТО – це не партія в яку поступають із заявами, а відповідні стандарти законів та рівня виробництва і соціальних питань.

Основной причиной последнего стала позиция 8 стран...
Ми обговорювали не питання про реальність вступу України до НАТО в 2008 році, а про протидію ЮВТ цьому процесу в той час, коли цілком реально було одержати дорожню карту (ПДЧ), тобто, план дій щодо підготовки до вступу в НАТО. Після виконання такого плану (через 5-10 років) країна автоматично приймається до Альянсу.
Індра _ 31.10.2018 10:50
IP: 94.76.81.---
Єдиний шанс для України бути в сім'ї європейських народ – це самостійний вихід з економічної кризи, розвиток свого господарства і суспільтва. Тоді можна буде визначати, до якого союзу і на яких правах входити, а може фрмувати свій власний союз з навколишніми країнами. Адже не виключено, що навколо Дону в скорому часі може повстати незалежна Донська Республіка, так само по Кубані. Звісно, Україна має долучити їх до свого Союзу. Також всі слов'яни мають бути об'єдані – хоч би в рамках культурологічного союзу; об'єднавчу роль може започаткувати Україна, як центр не тільки слов'янства, а й центр всієї індо-європейської цивілізації. Такі тонкощі може розуміти і впроваджувати лише слов'янин за походженням. Бо особи з жидівськими чи московськими домішками є і будуть під постійним впливом як світових масонів-сіноністів (які прагнуть відродження Хозарського Каганату), так і Москви. На поводиря нації потрібно обирати особу не пов'язану з нинішньою горе-політичною псевдоелітою.
Індра _ 31.10.2018 10:40
IP: 94.76.81.---
Вже за часів президенства Ющенка зв'язки з Московщиною практично припинилися – агенти Кремля в середині України не мали сильних важелів. Москва з свого боку весь час натискала на Європейський Союз, аби він відходив в оборонній ініціативі від НАТО і планував союз з Москощиною, яка ось поруч. Звісно, Нічмеччина і Франція були найбільш оброблені Москвою. Мені в Бельгії особи високого ранґу розповідали, що європейці вкрай не задоволені поведінкою американців в Європі – приїзд Буша до Брюссселя чи іншої країни означав зупинку життя в столиці на 2 дві – все стояло, всі дороги були перекриті повністю! Це в той час, коли європейські міністри використовують громадський транспорт і велосипеди. Політика США і нахабність американців підштовхували європейців до співпраці з Московю. А Москва казала європейцям, звісно, що Україна – це їх сфера впливу і їх земля, бо вони ж є вітка русів. Тому Європа не розглядала Україну, як члена НАТО. Напад московитів на Україну почав змінювати пріоритети Європи.
Індра _ 31.10.2018 10:27
IP: 94.76.81.---
Ще Кучма хотів приєднати Україну до НАТО – поначи з 1997 р. він під впливом Білла Клінтона кинув курити і пити, почав ранішні пробіжки вздовж затоків Дніпра, начебто Козинки – мені показували місця де він бігав. Не знаю, чи Кучма був агентом КГБ, але на посаді президента з 1997 він вирішив йти в НАТО. Але кримінальна сутність не дозволяла проиводити реформи, крім того, інші агенти КГБ постійно були на сторожі потужніх зв'язків з Московщиною. Провідними агентами були: В. Медведчук, О. Мороз, В. Литвин, О.Турчинов, Ю.Тимошенко, Юрій Луценко (між іншим, нині його двоюрідній брат – Анатолій Луценко – є керівником ФСБ на півночі європейської частини Московщини). Вони сприяли виникненню ситуації з вбивства Гонгадзе аби в такий споіб Західний світ відвернувся від Куми і Москва протягла руку допомоги.
dobryj5 _ 31.10.2018 09:29
IP: 35.235.227.---
Модератори не пропускають посилання на інформацію. То я дам вам назву матеріалу, а ви наберіть у ГУГЛІ та почитайте.
Провал президента. Вот тебе и ПДЧ... Вот тебе и НАТО... (2008 р.)
Україна та Європа973 Корупція1188 Aтака Путіна1136 Уряд реформ353 Свобода слова556
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter