12 листопада 2018, 14:18

Архієрейський Собор Президента?

Завтра у Києво-Печерській Лаврі має відбутися зустріч ієрархів Російської Православної Церкви в Україні з Президентом Петром Порошенком. Назагал, у світській державі з республіканською формою правління, ця подія мала б стати сенсацією. Однак для сучасної України у ній немає нічого надзвичайного, бо Президент вже взяв активну участь у контактах із Вселенським Патріархом в процесі надання Українській Православній Церкві помісного статусу.

Роль Петра Порошенка не обмежилася посередницьким функціями. Від імені держави, 3 листопада, він уклав угоду із Вселенським Патріархом Варфоломієм, що зокрема, передбачає неодмінність визнання автокефального статусу для українського православ'я. Зрозуміло, що Конституція не дає Президенту повноважень для таких дій. Разом з тим, "церковно-історичний фронт" у війні з Росією набуває дедалі більшого символічно-цивілізаційного значення. Недарма питанню "української автокефалії" було повністю присвячене засідання РНБО Росії під головуванням Володимира Путіна, що відбулося 13 жовтня. Тому таку активність Петра Порошенка щодо цієї проблеми можна, якщо не вважати цілком конституційною, то зрозумілою, принаймні з політичної точки зору в умовах війни.

Проте, завтрашню зустріч у Лаврі (куди, якщо вірити повідомленням ЗМІ, єпископів Московського Патріархату зобов'язали прибути в обов'язковому порядку) важко назвати такою, що відповідає конституційним вимогам невтручання держави у справи свободи совісті громадян.



Зрозуміло, що, коли йдеться про пряму підривну діяльність представників будь-якої з релігійних, наприклад, спільнот, надто в умовах війни, то держава мусить втручатися у їхню діяльність, але в межах закону за допомогою своїх правоохоронних органів. Відомо, що мають місце чимало повідомлень стосовно антиукраїнської діяльності служителів Російської Православної церкви. Наведемо бодай 3 з них: 1; 2; 3...

Якщо подібні факти справді є об'єктивними та подекуди містять ознаки злочинів, то вони підлягають розслідуванню та судовому розгляду. То чи варто Президенту на такому інформаційному тлі проводити масштабну зустріч з повним архієрейським складом РПЦ в Україні? Враховуючи також і той факт, що ця зустріч є сумнівною з точки зору Конституції.

Вочевидь, що мета означеного заходу полягає у залученні архієреїв РПЦ до участі у Соборі українських єпископів, результатом якого стане постання у світі п'ятнадцятої Православної Церкви – Української.

Для її утворення цілком достатньо єпископів, висвячених у Київському Патріархаті та в Українській Автокефальній Православній Церкві. Ніхто не заборонятиме ієрархам РПЦ, які підтримують ідею незалежності Української Церкви від Москви, приєднатися до неї після завершення усіх канонічних процедур її становлення. Залучення ж єпископів РПЦ до участі в Соборі, який може відбутися ближчим часом, значно ускладнить його підготовку і проведення, додавши непотрібної внутрішньої конфліктності "під патронатом Президента", і таким чином поставить під загрозу його позитивний результат.

Насамкінець: важко уявити участь у завтрашній зустрічі, зокрема, митрополитів: Симферопольського Лазаря, Феодосійського Платона, Луганського Митрофана, Донецького Іларіона, Горлівського Митрофана, архієпископа Джанкойського Аліпія та їхніх вікаріїв. Нагадаємо, що на сайтах трьох єпархій Криму немає і згадки про їхню належність до УПЦ МП.

Реальність загрози застосування ядерної зброї ІІ

Невстиг я зробити вчора допис на УП про винекнення нових чинників ядерної загрози, коли це раптом Пу провів чергове телезасідання рашистської ради безпеки, де було здійснено оцінку нової американської ракетної системи "Темний орел", яку США готові розмістити в Європі вже наступного року...

Реальність застосування ядерної зброї

До початку цієї війни загальноприйнятою була думка, що ядерна зброя існує, як чинник стримування агресії і ніколи не може бути застосована. Проте знавіснілий напад рашистів на Україну показав, що навіть наявність зобов'язуючих документів, резолюції ООН, світова громадська думка та санкції не заважають ядерній країни напасти на найближчого сусіда і вести війну вже стільки часу, скільки для Радянського Союзу тривала Велика Вітчизняна...

Опозиція домоглася збільшення доходів бюджету на 175 мільярдів гривень

Державний бюджет наступного року буде вкрай напруженим. Видатки на війну зменшити неможливо, соціальні зобов'язання держави – так само. Іноземні партнери звісно допомагають Україні, проте у них дедалі більше питань до ефективності використання цих коштів...

Якщо витягти стрижень війни?

Путін зірвав зустріч у Будапешті, бо прагне продовження війни. Навіщо? Російська економіка на межі рецесії. Внутрішня і зовнішня легітимність режиму зникає...

Парламент має повернути проект Держбюджету – 2026 в Уряд для кардинальної переробки

Вперше в історії українського парламентаризму у Верховній Раді діє урядова коаліція у складі лише однієї партії – "монобільшість". Здавалося б, що у таких ідеальних для влади умовах координація між Кабінетом Міністрів і його фракцією мала би бути ідеальною...

Поламані плани? На трьох

Три лідери сучасності "тут і зараз" претендують на формування нового світопорядку – Дональд Трамп, Сі Дзіньпін та путін. Перші двоє мають для цього певні ресурси та засоби...