Наша сучасна історія, від проголошення незалежності, ще не знала такої кількості загрозливих для України чинників. Їхній короткий перелік виглядає так:
- війна Росії проти України, з окупацією та анексією 7% суверенної території;
- пандемія коронавірусу, з якою чи спроможна впоратися медична інфраструктура;
- посилення економічної кризи з усіма її наслідками: наростаючий бюджетний дефіцит, скорочення споживання і виробництва, безробіття, криза неплатежів, виїзд продуктивної робочої сили за кордон, занепад освітньої, медичної, комунальної, транспортної інфраструктури, зростання криміналізації суспільних відносин тощо;
- хронічна корупція, а також, пов'язана із нею, потужна тіньова економіка, де виробляється близько 46% ВВП;
- некомпетентність та інфантильність влади, наслідком чого є зростання недовіри до неї громадян – радикалізація настроїв суспільного протесту;
- глухе невдоволення армії, в широкому її розумінні – включно з волонтерським і добровольчим рухом, які, тим часом, користується найвищим рівнем суспільної довіри;
- загроза колапсу судочинства, ширше – всієї правоохоронної системи;
- реваншистські наміри, як з боку економічно-політичних угруповань, підтримуваних Росією, так і з боку корупційних політично-чиновницьких, угруповань, частково усунутих "від корита" внаслідок виборів минулого року;
- високий рівень конфліктності в середині, орієнтованого на Європу, патріотичного політичного табору, на тлі нездатності правлячої партії "Слуга народу" знаходити собі політичних союзників;
- упевненість більшості громадян у тому, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку і, що "Україна, як країна розвалюється, іде до розколу";
- домінування антиукраїнського – антизахідного контенту в інформаційному просторі...
