20 вересня 2019, 13:57

Чому "у Зеленського" так поспішають спродати родючі землі?

Земля в Україні – це набагато більше, ніж просто родючий ґрунт або місце розташування приватних садиб. Земля є частиною українського архетипу, національної ідентичності. Так склалося, що до сімдесятих років минулого сторіччя більшість українців ще проживали на селі, де поле, город і пасовисько являли собою основних годувальників сімей. Тому українці, нехай вже і городяни у першому-другому поколіннях, є особливо чутливими до земельного питання.

Чи розуміють цю особливу соціопсихологічну обставину "у Зеленського"? Схоже, що ні. Тому нова правляча група такими прискореними темпами перетворює землю на ординарний товар.

Окрім суто економічних та фінансових чинників, які миттєво виникнуть внаслідок цього, постануть також нові соціальні, екологічні, криміногенні та інші проблеми. І не факт, що нинішня влада, з огляду на її інтелектуально-культурні особливості, буде спроможною впоратися з цією, цілковито новою суспільною ситуацією, та ще і в умовах гібридної війни Росії проти України.

Терміновий продаж землі загрожує самій територіальній основі української державності. Великі латифундисти скуплять землю та проженуть із неї дрібних і середніх фермерів, які сьогодні ще її орендують. Це призведе до подальшого знелюднення села – втрати поселенської мережі в Україні.

У питаннях обігу землі як активу немає куди поспішати. Спочатку слід дати раду Державним кадастрам, привести у відповідність із вимогами ЄС правила користування природними ресурсами та модернізувати служби контролю за їхнім виконанням, розширити межі та охоронні зони заповідників та інших природоохоронних об'єктів. Після цього, коли кожну земельну ділянку, яка підлягає відчуженню можна буде бачити наочно, з усіма її характеристика та вимогами щодо експлуатації можна приступати до запровадження повноцінного обігу таких ділянок на умовах оренди чи володіння.

У будь-якому разі рішення про відкриття ринку землі має бути ухвалено українським сувереном – народом на Референдумі, як цього вимагає Юлія Тимошенко, лідер партії "Батьківщина".

Ось основні підходи, за яким вона пропонує діяти у земельному питанні:

- рілля в Україні – це 72% території країни, тому рішення про її продаж має бути ухвалено РЕФЕРЕНДУМОМ, як це і обіцяв у своїй програмі чинний Президент;

- середній раціональний розмір фермерського наділу в світі становить 5га, тому і в Україні земля має бути у користуванні саме фермерських родин, а не мільйонногектарних латифундій, що дасть змогу саме фермеру бути користувачем і дбайливим господарем землі;

- український фермер має перед усім продавати не сільськогосподарську сировину, а продукт її, бодай первинної переробки;

- спочатку слід "виростити" справжнього фермера – відповідального і культурного користувача землі, а потім запроваджувати ринковий обіг, за умови обмеження максимального розміру наділу, до 500 га "в одні руки". Наразі ж владою пропонується "стеля" у 210 000 га;

- у більшості провідних країнах світу більшість с/г земель у державній і муніципальній власності, а в Україні її пропонують за безцінь продати в приватні руки;

- сьогодні землю в нас купують у тіні $ 1000/1 га; а у Польщі, в законний спосіб купують 1га $ 11 0000, Данія – 21 000 євро, Нідерданди 76 000 євро.

Землю не можна передати у цілковиту приватну власність, бо це ресурс держави для будівництва правильного аграрного укладу за французьким або польським принципом.

Дефіцит харчових продуктів у світі, спричинений зростанням населення планети та кліматичними змінами перетворює сільгоспземлі на стратегічний ресурс, який просто ірраціонально передавати у безроздільну приватну власність.

Реальність загрози застосування ядерної зброї ІІ

Невстиг я зробити вчора допис на УП про винекнення нових чинників ядерної загрози, коли це раптом Пу провів чергове телезасідання рашистської ради безпеки, де було здійснено оцінку нової американської ракетної системи "Темний орел", яку США готові розмістити в Європі вже наступного року...

Реальність застосування ядерної зброї

До початку цієї війни загальноприйнятою була думка, що ядерна зброя існує, як чинник стримування агресії і ніколи не може бути застосована. Проте знавіснілий напад рашистів на Україну показав, що навіть наявність зобов'язуючих документів, резолюції ООН, світова громадська думка та санкції не заважають ядерній країни напасти на найближчого сусіда і вести війну вже стільки часу, скільки для Радянського Союзу тривала Велика Вітчизняна...

Опозиція домоглася збільшення доходів бюджету на 175 мільярдів гривень

Державний бюджет наступного року буде вкрай напруженим. Видатки на війну зменшити неможливо, соціальні зобов'язання держави – так само. Іноземні партнери звісно допомагають Україні, проте у них дедалі більше питань до ефективності використання цих коштів...

Якщо витягти стрижень війни?

Путін зірвав зустріч у Будапешті, бо прагне продовження війни. Навіщо? Російська економіка на межі рецесії. Внутрішня і зовнішня легітимність режиму зникає...

Парламент має повернути проект Держбюджету – 2026 в Уряд для кардинальної переробки

Вперше в історії українського парламентаризму у Верховній Раді діє урядова коаліція у складі лише однієї партії – "монобільшість". Здавалося б, що у таких ідеальних для влади умовах координація між Кабінетом Міністрів і його фракцією мала би бути ідеальною...

Поламані плани? На трьох

Три лідери сучасності "тут і зараз" претендують на формування нового світопорядку – Дональд Трамп, Сі Дзіньпін та путін. Перші двоє мають для цього певні ресурси та засоби...