Навіщо Україні намагаються прищепити "стокгольмський синдром"
Дедалі більшого поширення набуває версія стосовно причин нападу Росії на Україну, що її виголошують різнокаліберні вітчизняні та іноземні аналітики. В своїй основі вона полягає у тому, що Путіна навмисне заманили на цю війну. Захід, перед усім в особі Дж.Байдена, усіляко підкреслював і підкреслює, що не братиме участі особовим складом у бойових діях на боці України. Отож Путіну доводиться мати справу лише зі "слабкою армією України". Щодо західних санкцій, то хіба ж Кремлеві вони завдали клопоту в 2008 році – напад Росії на Грузію та відторгнення 1/3 її суверенної території? Чи у 2014 – напад на Україну, окупація та анексія Криму і ОРДЛО, що становлять 7% нашої суверенної території? Словом: "Ласкаво просимо, нападайте, бо ж економіка і добробут західного виборця-обивателя – понад усе!"
Путін, як тепер вияснюється, ухвалював рішення про окупацію України не на підставі даних розвідки чи ґрунтовних аналітичних досліджень, а довіряючи власній телепрораганді, яка лише й здатна задовольняти його власні очікування за величезні гонорари та відкоти з утилізації грошей російських платників неформальних поборів та офіційних податків.
Отож росіяни наживку заковтнули. Напали... І застрягли. Неначе "цього й треба було Заходу щоб ціною життів українців раз і назавжди усунути Росію з клубу світових наддержав".
Цілями поширення описаної версії причин нападу є:
- демонстрація цинізму та антигуманності "колективного Заходу";
- перекладення на нього левової частки вини за гуманітарну катастрофу в Україні;
- моральне знецінення величезної, направду, допомоги, що надається Україні всім світом, як у нинішній її боротьбі з рашистами, так і тієї, що буде надана задля відновлення нашої країни;
- приниження значення героїчного опору України;
- бодай часткова дискредитація її суспільства, збройних сил та влади, які демонструють велику ефективність у боротьбі зі знавіснілим агресором;
- намагання виставити Україну пасивною жертвою, наживкою, а не країною, що стала лідером вільного світу сьогодні;
- зменшити тягар колективної відповідальності з Росії – "вона, хоч і тупа та підла, але теж жертва підступу Заходу"...
Прищепити Україні "стокгольмський синдром" не вийде. Ворог має бути роззброєним і беззастережно капітулювати. Інакше в близькому майбутньому його жертви обчислюватимуться десятками мільйонів.
Для повоєнного облаштування територій нинішньої Росії цей концепт потрібний, щоб применшити почуття провини росіян за злочини їхнього суспільства проти людства, не дати поставити їх в один ряд із німцями та японцями після Другої Світової.
