Якщо столична влада дозволяє киянам голосувати за перейменування вулиць у електронному додатку ''Київ цифровий'', то може слід проводити такі саме електронні плебісцити і щодо роздачі Київрадою нашої землі?
Київська міська влада раптово заходилася "дерусифікувати та декомунізувати" столичні топоніми.
Чому раптово?
Бо 8 років війни Росії проти України не спонукали Київраду взятися до заміни назв, які тим чи іншим чином пов'язані з країною-агресором. Навіть на центральних вулицях, чиї назви змінено не один десяток років тому, досі залишаються таблички зі старими найменуваннями. Наприклад, Велику Васильківську позначено на будинках як "Червоноармійську".
З початком широкомасштабних бойових дій у влади, місцевої і центральної, з'явилося безліч дуже важких клопотів, у яких зміна назв не є навіть третьорядною.
Чому ж ця тема активно експлуатується столичним можновладцям?
Перед усім це пояснюється суспільними настроями, позаяк цією війною Росія остаточно довела найширшим верствам громадян, що є екзистенційно ворожою до України, прагне нашого цілковитого загарбання, поневолення та знищення як народу. Видимість вдоволення справедливого запиту населення на розрив з усім, що пов'язує нас з російським імперським минулим на примітивну думку цинічних політтехнологів додасть електоральних балів владі. Проте головне – відволіче увагу громадян від нагальних питань життя столичної громади, серед яких одне з чільних – земельне.
Завтра відбудеться чергове пленарне засідання ІІ сесії Київради. Судячи з проекту порядку денного, цілковита більшість питань, що потребують голосування депутатів стосуватиметься землекористування. Власне земельні відносини завжди поглинають більшу частину пленарного часу. Стан прозорості їхнього вирішення гідний вже уваги європейських інституцій, які вирішуватимуть питання членства України у ЄС.
Наразі у порядку денному завтрашнього пленарного засідання не зазначені пункти щодо перейменувань вулиць і станцій метрополітену. Не виключено, що їх внесуть з голосу, щоб привернути більшу увагу шанованої публіки. Науково-історична якість оприлюднених пропозицій щодо перейменувань, які сформовано за підсумками електронного голосування, викликає дуже багато сумнівів. Загалом участь у прийнятті такого роду рішень потребує певного рівня історичних знань та краєзнавчої інформації. На жаль, бажання приховати за перейменуваннями земельні питання та здобути електоральні бали може взяти гору в очах депутатів.
Ну, що ж, тоді наступним генераціям представницького органу киян доведеться скасовувати як земельні, так і топонімічні рішення.
Пропозиція подана у заголовку цього допису є риторичною лише почасти. Її можна застосовувати перед усім до унікальних земельних ділянок, наприклад, як Поліцейський сквер чи зелена зона Дніпровської набережної.
Про підходи до назв станцій метрополітену читайте тут.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
